Говорячячи про Бородінськийий біій, не можна умолчать про дв ключові фігури ц вирішальної події в історії дев’ятнадцятого століття: Кутузов і Наполеон. Товстої в романі «Війна й мир» зображує цих людей діаметрально протилежними. Поводження Кутузова часом спантеличує читачів. Товстої показує головнокомандуючого дрімаючим, бездіяльним. Але в цьому видна особлива мудрість цієї старої людини

Він не віддає накази, а якось особливо, по-людськи, говорить: - Поїдь, голубчик, поїдь, Христос із тобою… Наполеон же діяльне, часом метушливий. Він пише накази, одержує подарунки, снідає. У ньому відчувається радісне порушення перед рішучим боєм. Йому пророкують узяття Москви: «Через три дні ви побачите Москву

Ви, вірно, не чекали побачити азіатську столицю. Ви зробите приємну подорож». Для Кутузова й всіх російських людей на Бородінському полі вирішувалася доля: бути або не бути країні. Для Наполеона ж - це чергова перемога,- так він думав,- яка зробить його владикою напівмиру

«Весь день 25 серпня,- як говорять його історики,- Наполеон провів на коні, оглядаючи місцевість, обговорюючи плани, що представляються - ту його маршалами, і віддаючи особисто наказу своїм генералам». Кутузов розмовляє із князем Андрієм, вислухує проект Денисова організації партизанських загонів і відповідає: «- Добре, добре, голубчик, залишайся отут, при штабі, завтра по-ворим». Головнокомандуючий як би знехотя погоджується підписати паперу: «Він поморщився…

- Ні, вели подати, голубчик, сюди столик, я отут подивлюся…» Кутузов слухає доповідь «тільки тому, що в нього були вуха… але >чевидно було, що нічого з того, що міг сказати йому черговий гені->червоний, не могло не тільки здивувати або зацікавити його, але що він знав шеред усе, що йому скажуть…». Кутузов уважає, що в штабі мало що >ешается.

Усе буде залежати Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 від солдатів. Тому на бажання Андрія Бол-Сонского боротися в полицю Кутузов відповідає: «- Жалую, ти б мені потрібний був: але ти правий, ти правий. Нам не сюди люди потрібні. Порадників завжди багато, а людей немає… іди з Богом своєю дорогою. Я знаю, твоя дорога - це дорога честі».

Росіяни люди на Бородінському полі показували чудеса стійкості й героїзму. Вони розуміли, що від кожного залежить результат бою. Їх не треба було опікувати й підштовхувати вперед. Це була їхня земля, яку треба було врятувати й відстояти. Кутузов вірить у солдатів і офіцерів росіянці армії

Він плоть від плоті Їх, так само мислить і почуває, як вони, тому він знає, що французи Будуть у нього «кінське м’ясо є!». Після зустрічі з Кутузовим розумний И проникливий князь Андрій зрозумів, що головнокомандуючий знає, Що є щось сильніше його волі,- це хід подій, він уміє його бачити й «зрозуміти значення». Кутузов бере на себе велику відповідальність, ухвалюючи рішення щодо здачі Москви. Він хоче зберегти армію, урятувати Росію. Наполеон же повне марнославства, він, не замислюючись про наслідки, займає Москву…

потім біжить із Росії, кинувши свою армію. Товстої показує його авантюристом, що заради особистої слави ввергнув тисячі людей у смертельну небезпеку. І як логічне завершення його бездумної політики Толстой показує безславну загибель французької армії й самого Наполеона. Кутузов же довів доручене йому справа до кінця

Після вигнання французів з Росії він умер, але в серцях всіх поколінь росіян він залишиться переможцем і визволителем Росії, її добрим генієм