КК РФ розглядав здійснення злочину особою, що перебувала в стані сп’яніння, як обставина, що обтяжує відповідальність. Хоча суд міг не визнавати його таким (ст. 39 КК РФ). Новий карний закон не містить цього правила. Однак здійснення злочину в стані сп’яніння може бути враховано судом при призначенні покарання як одну з характеристик особистості злочинця (ч.3 ст. 60 КК РФ).

Особа, що зробила злочин у стані сп’яніння, викликаній уживанням алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності (ст. 23 КК РФ). Конкретний вид “інших одурманюючих речовин” у цьому випадку значення не має. Дана норма не має на увазі виняткові стани, пов’язані з патологічним сп’янінням, що є тимчасовим психічним розладом і утворить один з ознак медичного критерію

Стан сп’яніння збільшує психічну й рухову активність, утрудняє концентрацію уваги, у людини відбувається переоцінка своїх можливостей, знижується самоконтроль. У стані сп’яніння розгальмовуються інстинкти й проявляються сховані особливості особистості й переживання, контрольовані у тверезому стані (ревнощі, марнославство, образи й інші).

Алкоголь, поряд з іншими одурманюючими речовинами, має першорядне значення в порушенні балансу сил порушення й гальмування, що створює в підсумку психічні аномалії, що спричиняються агресивні реакції. У цьому стані домінують внешнеобвиняющие самозахисні форми реагування, кращими стають більше легені, примітивні, не потребуючих зусиль способи досягнення мет

Сп’яніння утрудняє усвідомлення соціальної значимості поводження й аналіз виниклої емоціогенної ситуації, що свідчить про свій рід психічної аномалії. У цьому зв’язку норма ст. 23 КК РФ може бути розглянута як спеціальна стосовно загальної норми ст. 22, що передбачає відповідальність осіб, психічні аномалії, яких не виключають осудності, і характеризується таким же дисбалансом фізіологічної системи, що властивий суб’єктам у стані сп’яніння

Існують два підходи до оцінки стану сп’яніння. З одного боку, сп’яніння викликає психічну аномалію, що фатально визначає конкретну спрямованість поводження, змінити яку людина вже не може. У зв’язку із цим принцип справедливості (ст. 6 КК РФ) вимагає обліку стану сп’яніння в якості зм’якшуюче покарання обставини. З іншого боку, людина приймає рішення самостійно, і ця обставина дезавуює стан сп’яніння як зм’якшуюче покарання фактор

Виходячи з дуалізму стану сп’яніння, при рішенні питання про покарання особи, що совершили злочин у стані сп’яніння, варто брати до уваги характер сп’яніння (добровільне, змушеної, необачне, “для хоробрості”, з метою полегшити здійснення злочину). Сп’яніння не може бути зм’якшуючим фактором, якщо воно зловмисне, а також, якщо суб’єкт привів себе в такий стан, знаючи, що для нього сп’яніння може бути каталізатором агресивних реакцій у більшій мері, чим в інших

Спеціальний суб’єкт - це особа, що володіє поряд з осудністю й віком кримінальної відповідальності також іншими додатковими ознаками, зазначеними в законі або прямо випливають із нього, що обмежують коло осіб, які можуть відповідати за дане суспільно небезпечне діяння

Суспільно небезпечне діяння буде визнано злочином тільки тоді, коли в діянні будуть установлені всі ознаки складу злочину (ст. 8 КК РФ), у тому числі ознаки спеціального суб’єкта

Ознаки спеціального суб’єкта - це конкретні особливості суб’єкта даного злочину, що виходять за рамки загальних вимог до суб’єктів інших злочинів. Вони характеризують досить різноманітне коло властивостей суб’єкта

При цьому законодавець не випадково встановлює кримінальну відповідальність стосовно до кожного конкретного складу. По-перше, у реальній дійсності злочину відбуваються саме тими особами, з якими зв’язана можливість залучення до кримінальної відповідальності. Наприклад, військовий злочин. По-друге, деякі діяння досягають того ступеня суспільної небезпеки, що викликає необхідність установлення кримінальної відповідальності, лише коли вони зроблені особою, що володіє ознаками спеціального суб’єкта. Наприклад, хабар може одержати й особа, що не є посадовим. Однак суспільну небезпеку хабар здобуває тільки тоді, коли вона прийнята посадовою особою, оскільки вона порушує нормальну діяльність державного органа й дискредитує його в очах суспільства

Ознаки спеціального суб’єкта як правила прямо зазначені в конкретній нормі Особливої частини КК РФ. Іноді їх можна усвідомити шляхом систематичного, граматичного й логічного тлумачення норми права. Так, ст. 124 КК РФ установлює відповідальність за ненадання допомоги хворому. Закон не вказує прямо на суб’єкта злочину, але називає його істотна ознака: обов’язок цієї особи надавати допомогу хворому за законом або спеціальним правилом. У відповідності зі спеціальними правилами, установленими компетентними органами охорони здоров’я Росії, всі медичні працівники (лікарі, фельдшери, акушери, медичні сестри й інші) зобов’язані надавати першу невідкладну допомогу громадянам у дорозі, на вулиці, вдома в інших громадських місцях

Правове значення загальних і спеціальних ознак суб’єкта злочину неоднаково. Відсутність хоча б одного із загальних ознак суб’єкта означає разом з тим і відсутність складу злочину. При відсутності ознак спеціального суб’єкта злочину виникає інша ситуація: в окремих випадках відсутність цих ознак повністю виключає кримінальну відповідальність, в інші - міняється лише кваліфікація злочину

При визначенні ознак спеціального суб’єкта важливе значення мають положення, що втримуються у відомчих нормативних актах: уставах, положеннях, інструкціях і наказах, які визначають службові повноваження тих або інших працівників підприємств, установ, організацій. Суд при кваліфікації суспільно небезпечного діяння зобов’язаний розглянути по суті й обговорити характер тих спеціальних обов’язків, повноважень, які покладені на відповідного працівника. При цьому дані відомчих нормативних актів повинні прийматися судом як один з аргументів того або іншого рішення питання (ст. 71 УПК РФ). Не виключена можливість, що суд, оцінивши по суті ті дії, які робив винний, у якійсь частині не погодитися з відомчою кваліфікацією працівників підприємства, установи, організації й, результату з оцінки чинених особою дій, не визнає або, навпроти, не визнає його спеціальним суб’єктом злочину

Ознаки спеціального суб’єкта в теорії карного права одержали назву факультативних ознак у загальному понятті складу злочину, оскільки вони не є обов’язковими для всіх конкретних складів злочинів

Ознаки спеціального суб’єкта можуть бути класифіковані по наступних підставах:

1) по половій ознаці: чоловік (ст. 131 КК РФ);

2) по державно-правовому положенню: громадянин Росії (ст. 275 КК РФ), іноземний громадянин, особа без громадянства (ст. 276 КК РФ);

3) по родиний стані: батьки або особи, їх що заміняють, діти (ст.ст. 156, 157 КК РФ);

4) стосовно військового обов’язку: призовник (ст. 328 КК РФ), військовослужбовець (ст.ст. 331-352 УК РФ);

5) по посадовому положенню: посадова особа (ст.ст. 285-290, ч.2 ст. 138, ст.ст. 143, 149, 144 КК РФ і інші), дознаватель, слідчий, суддя, прокурор, працівник міліції (ст.ст. 299-305, 310-311 КК РФ), механік (ст. 266КК РФ), командир повітряного судна (ст. 271 КК РФ) і інші;

6) по професійних обов’язках: лікар, інші медичні працівники (ст.ст. 124, 128 КК РФ);

7) по особливому положенню особи, пов’язаному зі здійсненням злочину: особи, що відбувають покарання, раніше суджені, рецидивісти, засуджені за тяжкі злочини, обличчя, що перебувають під стражів (ст.ст. 161, 162, 313, 314, ч.ч.3 ст. 158, 159 КК РФ і інші);

по характері виконуваної роботи: особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені по службі або роботі (ст.ст. 283, 284 КК РФ), член виборчої комісії (ст. 142 КК РФ), працівник торгівлі (ст. 200 КК РФ) і інші

Протягом всієї історії карного законодавства проглядається стійка тенденція до збільшення кількості складів зі спеціальним суб’єктом. Діючий КК містить близько 40 % складів зі спеціальним суб’єктом

Pages: 1 2

Збережи - » Кримінально-праве значення стану сп’яніння в момент здійснення злочину . З'явився готовий твір.