У п’ятидесяті роки дев’ятнадцятого століття в російській літературі стає популярним жанр нарисів-оповідань, заснованих на фактичному матеріалі. Іван Сергійович Тургенєв створює ряд нарисів, які згодом поєднує в збірник “Записки мисливця”. Вражає багатотемність оповідань. Тут і опис жорстоких поміщиків, що гнітять кріпаків, що бачать у них лише “робочу силу”, і світлі образи простих мужиків, що зуміли зберегти доброту й щирість у нелюдських умовах, і повір’я, казки російського народу, і, звичайно ж, прекрасна природа середньої смуги Росії

Для багатьох читачів оповідання Тургенєва з’явилися одкровенням. Вони відкрили міському жителеві невідомий, небагато таємничий і по-детски невигадливий мир села. Уже в першому ж оповіданні “Тхір і Калиныч” письменник спростовує сформовану думку про селян, нібито вони не здатні до дружби, не можуть раціонально господарювати, не бачать краси навколишнього світу

Ніжна дружба зв’язує двох зовсім різних людей: Тхора й Калиныча. Перший - міцний хазяїн, що вміє поставити справу так, щоб воно приносило радість і прибуток. У Тхора більша сім’я, у якій лад і статок, більша заслуга в цьому глави сім’ї. Автор порівнює його із Сократом, з Петром Першим, підкреслюючи розум і кмітливість селянина

Калиныч - мрійник, поетична натура. Приятелі гармонійно доповнюють один одного. Між ними не буває конфліктів, вони поважають погляди й принципи друг друга

З подивом автор спостерігає їхню зустріч: “Калиныч увійшов у хату з пучком суниці в руках, що нарвав він для свого друга, Тхора. Старий радо його привітав”. В оповіданні “Співаки” Тургенєв показує талановиту душу російського селянина. Якої ж сили й моці повинен бути талант, щоб його не вбило кріпосне право

У голосі Яшки Турка чулася “і непідроблена глибока пристрасть, і молодість, і сила, і насолода, і якась захоплююче безтурботна, смутна скорбота. Російська правдива, гаряча душа звучала й дихала в ньому, і так і вистачала вас за серце, вистачала прямо за його російські струни”. Тургенєв відкрив читачам моральну висоту селянської душі, показав, як непохитно, не втрачаючи мужності й людського достоїнства, переносять ці люди голод, нестаток, поміщицьку сваволю. В оповіданні “Відлюдько” ми бачимо чесної й відповідальної людини. Лісник - “відлюдько” виконує доручене йому справа сумлінно.

Він суворий з порубниками, його неможливо підкупити або обдурити, і в той же час він розуміє безвихідність положення селян, змушених красти ліс, щоб вижити в цьому жорстокому й несправедливому світі. Своїми добутками зі збірника “Записки мисливця” Іван Сергійович Тургенєв протестує проти кріпосного права, низведшего людини на рівень робочої худоби, що сделали з розумного, тямущого й працьовитого народу пасивна, бездіяльна більшість, тупо й покірно виконуючих своїх обов’язків. І разом з письменником ми дивуємося й радуємося тим твір з оллсоч © 2005 особистостям, які в цих умовах зберегли в собі людяність, доброту душі, щирість. На цих людях тримається дух націй

Ними, а не кріпосниками й поміщиками пишається письменник, сподіваючись, що в будущем вони стануть вільними. По визначенню Герцена, “Записки мисливця” з’явилися “поетичним обвинувальним актом кріпосництва”.