Дитинство Эстер Саммерстон проходить у Виндзоре, у будинку її хресної, мисс Барбери. Дівчинка почуває себе самотньої й часто присуджує, звертаючись до свого кращого друга, рум’яній ляльці: «Ти ж відмінно знаєш, лялечка, що я дурочка, так будь ласка, не гнівайся на мене». Эстер прагне довідатися таємницю свого походження й благає хресну розповісти хоч що-небудь про матір. Один раз мисс Барбери не витримує й суворо вимовляє: «Твоя мати покрила себе ганьбою, а ти викликала ганьбу на неї. Забудь про неї…» Якось, вернувшись зі школи, Эстер застає в будинку незнайомого важливого пана

Оглянувши дівчинку, він вимовляє щось начебто «А!», потім «Так!» і їде… Эстер здійснилося чотирнадцять років, коли раптово вмирає її хресна. Що може бути страшнее, чим осиротіти двічі! Після похорону з’являється той самий пан на прізвище Кендж і від імені якогось містера Джарндиса, обізнаного про сумне положення юної леді, пропонує помістити її в першокласний навчальний заклад, де вона ні в чому не буде бідувати й підготується до «виконання боргу на суспільному поприщі». Дівчина із вдячністю приймає речення й через тиждень, удосталь постачена всім необхідним, їде в місто Рединг, у пансіон мисс Донни.

У ньому вчаться всього дванадцять дівчин, і майбутня вихователька Эстер, з її добрим характером і бажанням допомогти, завойовує їхнє розташування й любов. Так протікає шість счастливейших років її життя. По закінченні навчання Джон Джарндис (опікун, як називає його Эстер) визначає дівчину в компаньйонки до своєї кузини Аді Клейр.

Разом з молодим родичем Ади містером Ричардом Карстоном вони відправляються в маєток опікуна, відоме як Холодний будинок. Колись будинок належав двоюрідному дідові містера Джарндиса, нещасному серові Тому, і називалися «Шпилі». Із цим будинком було зв’язано чи не найвідомішу справу так званого Канцлерського суду «Джарндисы проти Джарндисов». Канцлерський суд був створений в епоху Ричарда II, що правило в 1377-1399 р., щоб контролювати Суд загального права й виправляти його помилки. Але надіям англійців на появу «Суду справедливості» не призначено було здійснитися: залицяльник і зловживання чиновників привели до того, що процеси тривають десятиліттями, умирають позивачі, свідки, адвокати, накопичуються тисячі паперів, а кінця позовам усе не передбачається

Таким був і суперечку про спадщину Джарндисов - багаторічний розгляд, у ході якого погрязший у судових справах хазяїн Холодного будинку забуває об всім, а його житло старіє під впливом вітру й дощу. «Здавалося, що будинок пустив собі кулю в чоло, як і його зневірений власник». Тепер, завдяки старанням Джона Джарндиса, будинок виглядає перетвореним, а з появою молодих людей оживає ще більше. Розумної й розважливої Эстер вручаються ключі від кімнат і комор. Вона превосходно справляється з нелегкими господарськими турботами - недарма сер Джон ласкаво називає її Клопотухою!

Життя в будинку тече розмірено, візити чергуються з поїздками в лондонські театри й магазини, прийом гостей переміняється довгими прогулянками… Їхніми сусідами виявляються сер Лестер Дедлок і його дружина, моложе його на добрих два десятки років. Як гострять знавці, у міледі «бездоганний екстер’єр самої випестуваної кобилиці у всій стайні». Світська хроніка відзначає кожний її крок, кожна подія в її житті. Сер Лестер не настільки популярний, але не страждає від цього, тому що гордо своїм аристократичним родом і піклується лише про чистоту свого чесного ім’я

Сусіди іноді зустрічаються в церкві, на прогулянках, і Эстер довго не може забути того щиросердечного хвилювання, що охопило неї при першому погляді на леді Дедлок. Подібне ж хвилювання випробовує й молодий службовець контори Кенджа Вільям Гаппи: побачивши Эстер, Аду й Ричарда в Лондоні по дорозі в маєток сера Джона, він з першого погляду закохується в миловидну ніжну Эстер. Будучи в тих краях по справах фірми, Гаппи відвідує садибу Дедлоков і, уражений, зупиняється в одного з фамільних портретів

Особа вперше побаченої леді Дедлок здається клеркові дивно знайомим. Незабаром Гаппи приїжджає в Холодний будинок і зізнається Эстер у любові, але одержує рішучу відсіч. Тоді він натякає на дивну подібність Эстер і міледі. «Удостойте мене вашої ручки, - умовляє Вільям дівчину, - і чого тільки я не придумаю, щоб захистити ваші інтереси й скласти ваше щастя!

Чого тільки не розвідаю щодо вас!» Він стримав слово. У його руки попадають листа безвісного пана, що помер від надмірної дози опіуму в брудній, убогій комірці й похованого в загальній могилі на цвинтар для бедных. Із цих листів Гаппи довідається про зв’язок капітана Хоудона (так кликали цього пана) і леді Дедлок, про народження їхньої дочки. Вільям негайно ділиться своїм відкриттям з леді Дедлок, чим приводить її в крайню зніяковілість

Але, не піддаючись паніці, вона аристократично холодно відкидає доводи клерка й тільки після нею відходу викликує: «ПРО, дитя моє, дочка моя! Виходить, вона не вмерла в перші ж годинники свого життя!» Эстер важко занедужує віспою. Це трапилося після того, як у їхньому маєтку з’являється осиротіла дочка судового чиновника Чарли, що стає для Эстер і вдячною вихованкою, і відданої покоївки. Эстер виходжує захворілу дівчинку й заражається сама

Домочадці довго ховають дзеркала, щоб не розбудовувати Клопотуху видом її споганілої особи. Леді Дедлок, дочекавшись видужання Эстер, таємно зустрічається з нею в парку й зізнається в тім, що вона - її нещасна мати. У ті давні дні, коли капітан Хоудон кинув неї, вона - як її переконали - народила мертвої дитини. Чи могла вона припустити, що дівчинка оживе на руках її старшої сестри й буде вихована в повній таємниці від матері…

Леді Дедлок щиро кається й благає про прощення, але найбільше - про мовчання, щоб зберегти звичне життя багатої й знатної особи й спокій чоловіка. Эстер, вражена відкриттям, згодна на будь-які умови. Ніхто не догадується про те, що трапилося, - не тільки обтяжений турботами сер Джон, але й закоханий в Эстер молодий лікар Аллен Вудкорт.

Розумний і стриманий, він робить на дівчину сприятливе враження. Він рано втратився батька, і мати всі свої вбогі засоби вклав у його утворення. Але, не маючи в Лондоні досить зв’язків і грошей, Аллен не може їх заробити на лікуванні бідняків, Не дивно, що при першому випадку доктор Вудкорт погоджується на посаду корабельного лікаря й надовго відправляється в Індію й Китай, Перед від’їздом він навідується в Холодний будинок і схвильовано прощається з його мешканцями. Ричард також намагається змінити своє життя: він вибирає юридичне поприще. Почавши працювати в конторі Кенджа, він, до невдоволення Гаппи, хвастає, що розкусив справу Джарндисов.

Незважаючи на ради Эстер не вступати в стомлюючий позов з Канцлерським судом, Ричард подає апеляцію в надії отсудить у сера Джона спадщина для себе й кузини Ади, з якого заручений. Він «ставить на карту все, що може нашкрябати», витрачає на мита й податки невеликі заощадження улюбленої, але судова тяганина віднімає в нього здоров’я. Таємно обвінчавшись із Адою, Ричард занедужує й умирає на руках молодої дружини, так і не побачивши свого майбутнього сина

А навколо леді Дедлок згущаються хмари. Кілька необережних слів наводять завсідника їхнього будинку юриста Талкингхорна на слід її таємниці. Цей солідний джентльмен, чиї послуги щедро оплачуються у вищому суспільстві, майстерно володіє вмінням жити й ставить собі в обов’язок обходитися без яких би те не було переконань. Талкингхорн підозрює, що леді Дедлок, переодягшись у плаття покоївки-француженки, відвідала будинок і могилу свого улюбленого, капітана Хоудона.

Він викрадає в Гаппи листа - так йому стають відомі подробиці любовної історії. У присутності пари Дедлоков і їхніх гостей Талкингхорн розповідає цю історію, нібито случившуюся з якоюсь невідомою особою. Міледі розуміє, що прийшла настав час з’ясувати, чого ж він домагається

У відповідь на її слова про те, що вона хоче зникнути зі свого будинку назавжди, адвокат переконує неї продовжувати зберігати таємницю в ім’я спокою сера Лестера, якого «і падіння місяця з неба так не приголомшить», як викриття дружини. Эстер вирішується відкрити свою таємницю опікунові. Він зустрічає її плутане оповідання з таким розумінням і ніжністю, що дівчину переповняє «полум’яна подяка» і бажання працювати ретельно й самовіддано. Неважко догадатися, що, коли сер Джон робить їй речення стати теперішньою господаркою Холодного будинку, Эстер відповідає згодою

Жахлива подія відволікає її від майбутніх приємних турбот і надовго вириває з Холодного будинку. Трапилося так, що Талкингхорн розірвав угоду з леді Дедлок і пригрозив незабаром розкрити серові Лестеру ганебну правду. Після важкої розмови з міледі адвокат відправляється додому, а ранком його знаходять мертвим. Підозра падає на леді Дедлок.

Pages: 1 2