…Травень 1660-го. Початок самостійного правління молодого Людовика XIV. Живучий у вигнанні інкогніто спадкоємець англійського престолу Карл II зустрічається зі своїм кузеном - королем Франції, і просить у нього підтримки у відновленні престолу. Могутній кардинал Мазарини відмовляє Людовику у фінансуванні цього плану. Король Карл звертається по допомогу до графа де Ла Феру - Атосу, одному з тих, хто довів відданість страченому Карлові I, будучи поруч із ним до останньої мінути, коштуючи в підніжжя його ешафота. Перед смертю Карл I повідав Атосу, що в підземелля Ньюкастльского замка заритий мільйон золотом - його синові «на чорний день»; цих засобів саме вистачить на справу, задумана тепер спадкоємцем британської корони. Одночасно з Атосом, про що той не догадується, в Англію відправляється лейтенант, що вийшов у відставку, д’артаньян. Плутаючи карти один одному, спільними зусиллями вони допомагають Карлові II зійти на трон

Король обсипає старіючих героїв милостями. Людовик XIV терміново викликає д’артаньяна в Париж. Незадовго перед тим умирає Мазарини, заповівши королеві, крім значної грошової суми, свого відданого секретаря де Кольбера, призначеного Людовиком на посаду інтенданта фінансів - третє місце в державі після самого короля, суперінтенданта й королівського прокурора Фуку

Служіння своє Кольбер починає з переказу страти за зловживання двох друзів Фуку й з доносу королеві про те, що Фуку витрачає кошти зі скарбниці, зміцнюючи Біль-Иль, міцність на узбережжя. Війна з Англією не входить у розрахунки короля; стало бути, це - зайве марнотратство! Король відправляє д’артаньяна інспектувати Біль-Иль. До здивування д’артаньяна, цими роботами керують Арамис (нині єпископ Ваннский) і Портос. Пославши Портоса з листом до Фуку, Арамис поспішає за ним слідом. «Не сумніваюся, що д’артаньяна направляв у Біль-Иль король, - повідомляє Арамис Фуку

- Не сумніваюся, що це підступи Кольбера». - «Що ж мені сказати королеві?» - розгублений Фуку

«Нічого. Подаруєте йому Біль-Иль». Фуку треба мудрій раді його преосвященства, на додачу передаючи більше півтора мільйонів ліврів на весілля принца Пилипа, герцога Орлеанского. Крім того, Фуку показує королеві фортифікаційні плани Біль-Иля - ті самі, за яких їздив у Бретань відважний д’артаньян.

Прибувши в Лувр, той уражений: «Мій король мені не довіряє?» - «Навпроти. Я призначаю вас капітаном мушкетерів!»… Син Атоса віконт Рауль де Бражелон у свиті придворних зустрічає в Гаврі принцесу Генриэтту, сестру короля Англії й невістку короля Франції

Кокетлива принцеса розпікає полум’я любові в серцях супровідного її герцога Бекингэма й графа де Гиша. Незабаром це перестає бути таємницею для двору. Якщо видалити Бекингэма в Англію нескладно ( королева-мати Ганна Австрійська просить його про це по праву улюбленої його покійного батька), куди складніше обстоят справи з підданими Людовика XIV. Віконт де Бражелон мимоволі підслухує розмову де Гиша з віконтом де Вардом, що озивається надто легковажно не тільки про принцесу, але й про д’артаньяне. «У серце Гиша ви вселяєте пристрасть до нареченої його володаря, - робить Рауль зауваження де Варду. - Мене - бажаєте відновити проти близького друга мого батька».

У сварку Рауля з де Вардом втрутиться Бекингэм, що залишає Францію, де дуелі заборонені: він - до послуг де Варда! У двобої на морському березі обоє важко поранені. Бекингэм вертається в Лондон, де Вард заліковує рани вдалині від Парижа, стримуючи нетерпіння скоріше туди повернутися. Їм нанесена Раулю ще одна рана. Зачепивши честь д’артаньяна, де Вард образив попутно самого Рауля й Атоса: «Нікому не відомо, від яких батьків з’явився на світло віконт де Бражелон, усиновлений графом де Ла Фером.

Що до шевальє д’артаньяна - він колись погубив одну шляхетну даму, що любив мій батько». - «Ця дама, звичайно іменована Міледі, - відповідає розлютований Атос, - тричі замірялася на життя д’артаньяна й вклала ніж у руку вбивці Бекингэма! Вона була злочинницею…» На додачу до всіх цих потрясінь Рауля засмучує те, що король порадив Атосу відстрочити день його весілля з Луїзою де Лавальер - фрейліною принцеси Генриэтты. Фатальним образом це рішення збігається з бесідою короля й принцеси, що скаржиться Його Величності на ревнивого чоловіка

Щоб покласти кінець пліткам, у короля є лише один засіб: взяти принцесу під своє заступництво. Раптово - як буває лише в царствених осіб - між ним і його невісткою спалахує більш ніж родинне почуття… Але й у цьому випадку потрібно благопристойне прикриття

Воно підвертається саме: нехай двір думає, що король відклав одруження віконта де Бражелона, розраховуючи на на Луїзу. Де Бражелон відправляється в Кале з листами Карлові II від його сестри й Фуку. Перед від’їздом, на аудієнції в принцеси Генриэтты, він ремствує: уже місяць, як король відклав його весілля, воно згоряє від любові

«Як? Уже місяць?» - здивована принцеса. Виходить, король їй збрехав!

Виходить, він уже місяць любить її фрейліну!.. Тим часом одного прихильного погляду молодого короля вистачило, щоб у душі Луїзи народилася любов, непорівнянна із симпатіями, які вона досі випробовувала до свого нареченого. Вона зізнається королеві в цьому її почутті, що охопило. Король улещений і готовий відповісти їй взаємністю

Як на зло, саме в цей момент Арамис, бажаючи зміцнити вплив Фуку на короля, подає йому ідею написати Луїзі любовний лист і зробити їй багатий подарунок: у справах політики всі засоби гарні. «Я хочу бачити на троні короля, що буде відданий панові Фуку, що у свою чергу буде відданий мені. У мене є влада, щоб сказане здійснити. Що стосується вашої, г-н Фуку, улюбленої, г-жи де Бельер, я зможу їй усе пояснити, і вона не засумнівається у вас…» В Арамиса дійсно є влада вище грошей і положення при дворі. Д’артаньян довідається про його таємні фінансові відносини з комендантом Бастилії Безмо, про те, що Безмо фактично куплений Арамисом, що в Бастилії втримується якийсь таємничий в’язень по ім’ю Марчиали, ув’язнений у в’язницю кардиналом Мазарини, що втримується набагато краще, але й суворіше інших ув’язнених. Хто він? І що зв’язує його з Арамисом?..

У Фонтенбло, неподалік від резиденції короля, поселяються в готелі сім поважних осіб - кожна зі свитою. Останніми в «Червоному Павлині» зупиняються на постій Арамис і старий чернець-францисканець. Всі ці люди, включаючи єпископа Ваннского, мушкетер^-мушкетера-екс-мушкетера, - члени ордена єзуїтів. Чернець - генерал ордена, покликаний призначити, напередодні кончини, свого спадкоємця. Кожний з кандидатів повинен повідомити його наодинці таємницю, від якої залежать не тільки майбутнє ордена, але й долі Європи

Вибір падає на Арамиса: він володіє істинно великою й страшною таємницею. Свідком похорону ченця стає д"Артаньян. Присутність на похованні Арамиса ще більше розпікає його цікавість…

Арамис розсерджений. Д’артаньян втрутився в його справи в Біль-Мулі, а тепер ще й представляє Його Величності відмінного інженера й картографа Портоса, по протекції капітана мушкетерів високий титул, що одержує! Д’артаньян і за єпископа Ваннского ухитряется замовити слівце королеві

«Ви станете кардиналом, - обіцяє Арамису Людовик XIV. - И подякуєте за ретельність г-на Фуку». Плани Арамиса різко міняються: треба повернути лист Фуку до Луїзи де Лавальер. Але Луїза затверджує, що листа не одержував. Виходить, лист кимсь викрадено?

И с якою метою? Чи не криється за цим нова політична інтрига? Масла у вогонь разгоревшейся страсті короля до Луїзи додає дуель де Гиша з Бардом, що повернувся в Париж де. Де Вард повідомив Раулю, що променистий погляд Його Величності звернений тепер не до принцеси, а до її фрейліни. Ображені не тільки дві дами, але й молодий віконт де Бражелон.

Супротивники на дуелі важко ранили один одного. Король довідається, що двобій трапився через Луїзу. Це скандал!

Подвійно обурена королева-мати, принцеса Генриэтта й молода королева: «Пані де Лавальер необхідно видалити подалі від столиці». Сметение Луїзи король приймає за охолодження: «Невже вона усе ще любить де Бражелона?!» Луїза в розпачі біжить із палацу й ховається в монастирі кармеліток. Д’артаньян знаходить можливість сповістити про це своєму володареві: не повинне підданим страждати через капризи їхнього хазяїна. Король благає Луїзу опрощении.

У палаці в строгій таємності влаштовуються покои для таємних побачень Людовика XIV і г-жи де Лавальер. Де Бражелон у Лондоні одержує відразу два листи. Перше - від де Гиша: «Я поранений, хворий, скоріше вертайтеся». Друге - анонімне: «Замок вашої любові обложений». На додачу й Карла II сповіщений сестрою: «Необхідно негайно відіслати де Бражелона в Париж».

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий зміст “Віконт де Бражелон, або Десять років через” Дюма по главах - Частина 1 . З'явився готовий твір.