На їдке зауваження Латоны, що Гефест хром, Гера відповідає: зате він митецький майстер і користується повагою Афродіти. А от чоловікоподібна Артеміда - дочка Латоны, живе в горах і по скіфському звичаї вбиває чужоземців. Що ж до Аполлона, то він хоч і вважається всезнаючим, але не передбачав, що вб’є диском Гіацинта, і не уявляв собі, що від нього втече Лафна.

Латона відповідає, що Гера їй просто заздрить: краса Артеміди й мусический дарунок Аполлона в усіх викликають захват. Гера в гніві. На її думку, музичними перемогами Аполлон зобов’язаний не собі, а зайвої прихильності суддів. Артеміда ж скоріше потворна, чим прекрасна

А будь вона дійсно дівою, навряд чи допомагала б породіллям. Розгнівана Латона кидає Гере: «Прийде час, і я знову побачу тебе плачучої, коли Зевс залишить тебе одну, а сам зійде на землю, перетворившись у бика або лебедя». XVII. Аполлон і Гермес Гермес, Що Сміється, розповідає Аполлонові, що Гефест мистецьки сплетеними мережами обплутав Афродіту й Ареса в мить, коли ті займалися любов’ю. Захоплені врасплох, оголені, вони згоряли від сорому, коли всі боги глумливо їх розглядали

Голосніше всіх реготав сам Гефест. Гермес і Аполлон зізнаються один одному, що готові були б самі опинитися в мережах Гефеста. XVIII.

Гера й Зевс Гера говорить Зевсу, що його син Дионис не тільки жінкоподібний до непристойності, але ще й блукає, сп’янений, у суспільстві божевільних жінок і танцює з ними день і ніч безперервно. Він схожий на кого завгодно, але тільки не на свого батька Зевса. Громовержець заперечує: зніжений Дионис не тільки опанував всією Лідією й підкорив собі фракийцев, але завоював навіть Індію, взявши в полон тамтешнього царя, осмелившегося пручатися. І все це посередині безперестанних хороводів і п’яних танців

А тих, хто насмілився його образити, не поважаючи таїнств, Дионис зв’язав виноградною лозою. Або змусив матір злочинця розірвати свого сина на частині, як молодого оленя. Хіба це не мужні діяння, гідні сина Зевса? Гера обурена: вино приведе до божевілля й череда причиною багатьох злочинів

Але Зевс різко заперечує: винуваті не вино й Дионис, а самі люди, що п’ють без міри, навіть не змішуючи вино з водою. А той, хто п’є в міру, стає лише веселей і любезней, нікому не шкодячи. XIX. Афродіта й Ерот Афродіта здивовано вопрошает Ерота: чому він, легко підпорядковуючий собі всіх богів - Зевса, Аполлона, Посейдона, навіть власну матір Розвіваюся, щадить Афіну?

Ерот зізнається: він боїться Афіну - її страшний погляд лякає підступного маляти. Так ще цей жахливий щит з головою Медузи Горгоны. Щораз як Ерот намагається наблизитися, Афіна зупиняє його погрозою негайної розправи. А от муз, зізнається Ерот, він глибоко поважає й тому щадить

«Ну нехай їх, якщо вони так статечні. Але чому ж ти не стріляєш в Артеміду?» - «Її я зовсім піймати не можу: вона все бігає по горах. До того ж у неї є пристрасть - полювання».

Зате брата її Аполлона своїми стрілами Ерот вражав не раз. XX. Суд Париса Зевс посилає Гермеса у Фракію, щоб там Парис вирішив суперечку трьох богинь: кому з них присудити яблуко з написом «Прекраснейшей». Парис, хоч він і син пануючи Приама, пасе череди на схилах Иды й, звичайно, боїться, побачивши, що стали перед ним Геру, Афродіту й Афіну. Але коли Гермес розтлумачує йому доручення Зевса, царевич поступово приходить у себе й починає захоплено розглядати богинь, явно не знаючи, що зволіти. Бентежить його й те, що Гера - чоловіка Зевса, інші ж дві - його дочки, У такій лоскітливій ситуації особливо небезпечно помилитися

Але Гермес завіряє Париса, що Зевс повністю покладається на його смак і об’єктивність. Парис, Що Осмілів, просить у Гермеса гарантій, що дві відкинуті не будуть йому мстити. Потім він просить богинь роздягнутися й підходити до йому по черзі. Першої роздягається Гера, білошкіра й волоока

Вона пропонує Парису: якщо він присудить нагороду їй, то стане паном треба всією Азією. Афіна теж намагається підкупити суддю обіцянкою: він буде в битвах непереможний. Парис скромно відповідає, що він - людина мирний, військові подвиги його не приваблюють. Але, як і Гере, обіцяє судити чесно, незважаючи на дарунки

Афродіта просить оглянути її більш уважно. Під час огляду (який явно робить Парису приємність) вона вміло й ненав’язливо розхвалює його красу. Парис, мов, гідний кращої долі, чим вівчарське життя в диких горах. Навіщо його краса коровам? Він міг би знайти собі гідну пару навіть Вэлладе.

Афродіта розповідає судді, що зацікавився, про одній з найкрасивіших жінок - Олені, дружині спартанського царя Менелая, дочки Леды, внучці Зевса. Парис усе більше захоплюється її оповіданням. Тоді Афродіта пропонує йому відправитися в подорож по Елладі й у Лакедемоне самому побачити красуню: «Олена тебе побачить, а там уже я подбаю про те, щоб вона закохалася й пішла з тобою». Парису це здається неймовірним, але богиня запевняє: усе буде саме так, як вона обіцяє. Вона дає в провідники Парису своїх синів - Гимероса й Ерота

З їхньою загальною допомогою (стріли Ерота й все інше) задумане свершится. Взявши з богині слово, що вона не обдурить, Парис (заочно що вже воспылали любов’ю до Олени) присуджує яблуко Афродіті. XXI. Арес і Гермес Арес тривожно й з явною недовірою повідомляє Гермесу про похвальбу Зевса: той, мол, спустить із неба ланцюг, і всі боги, ухопившись за неї, не зможуть стягнути громовержця долілиць. А от він, якщо захоче, підніме на цьому ланцюзі не тільки всіх богів, але й землю з морем. Арес сумнівається в настільки фантастичній могутності батька богів

Тим більше що недавно Посейдон, Гера й Афіна, обурившись його бешкетуваннями, ледве не схопили Зевса й, можливо, зв’язали б, якщо б не Фетида, що зглянулася над ним і викликала на допомогу сторукого Бриарея. Але Гермес перериває Ареса: «Замовчи, раджу я; небезпечно Тобі говорити такі речі, а мені - їх слухати». [ 1 ]