Генріх II посилає графа де Рандана в Англію до королеви Єлизаветі, щоб поздоровити неї із вступом на престол. Єлизавета Англійська, наслышанная про славу герцога Немурского, розпитує про нього графа з таким запалом, що король після його доповіді радить герцогові Немурскому просити руки королеви Англії. Герцог посилає свого наближеного Линьероля в Англію, щоб з’ясувати настрій королеви, і, підбадьорений отриманими від Линьероля відомостями, готується стати перед Єлизаветою. Прибувши до двору Генріха II, щоб бути присутнім на весіллі герцога Лотарингского, герцог Немурский на балі знайомиться із принцесою Клевской і переймається до неї любов’ю. Вона зауважує його почуття й після повернення додому розповідає матері про герцога з такою наснагою, що мадам де Шартр відразу розуміє, що її дочка закохана, хоча сама не усвідомлює цього

Оберігаючи дочку, мадам де Шартр говорить їй, що герцог Немурский, по слухах, закоханий у дружину дофіна, Марію Стюарт, і радить пореже бувати в королеви-дофіни, щоб не виявитися замішаної в любовні інтриги. Принцеса Клевская соромиться своєї схильності до герцога Немурскому: їй личить випробовувати почуття до гідного чоловіка, а не до людини, що хоче скористатися нею, щоб сховати свої відносини з королевой-дофиной. Мадам де Шартр серйозно занедужує. Втративши надію на видужання, вона дає дочки накази: вийти від двору й свято зберігати вірність чоловікові

Вона запевняє, що вести доброчесне життя не так важко, як здається, - набагато сутужніше перенести нещастя, які спричиняє любовна пригода. Мадам де Шартр умирає. Принцеса Клевская оплакує її й вирішує уникати суспільства герцога Немурского.

Чоловік відвозить її в село. Герцог приїжджає провідати принца Клевского в надії побачитися й із принцесою, але вона не приймає його. Принцеса Клевская вертається в Париж. Їй здається, що її почуття до герцога Немурскому згасло. Королева-Дофіна повідомляє її, що герцог Немурский відмовився від своїх планів просити руки англійської королеви

Усі вважають, що тільки любов до іншої жінки могла подвигнуть його на це. Коли принцеса Клевская висловлює припущення, що герцог закоханий у королеву-дофінові, та відповідає: герцог ніколи не проявляв до неї ніяких почуттів, крім світської шанобливості. Зважаючи на все, обраниця герцога не відповідає йому взаємністю, тому що його найближчий друг видам де Шартр - дядько принцеси Клевской - не зауважує ніяких ознак таємного зв’язку. Принцеса Клевская догадується, що поводження його продиктоване любов’ю до неї, і серце її сповнюється вдячністю й ніжністю до герцога, пренебрегшему з любові до неї надіями на англійську корону. Слова, як би випадково загублені герцогом у бесіді, підтверджують її здогад. Щоб не видати своїх почуттів, принцеса Клевская старанно уникає герцога

Жалоба дає їй підстава вести відокремлений спосіб життя, сум її також нікого не дивує: всім відомо, як сильно вона була прив’язана до мадам де Шартр. Герцог Немурский краде мініатюрний портрет принцеси Клевской. Принцеса бачить це й не знає, як надійти: якщо зажадати привселюдно повернути портрет, те всі довідаються про його страсті, а якщо зробити це віч-на-віч, то він може порозумітися їй влюбви.

Принцеса вирішує промовчати й зробити вигляд, начебто вона нічого не помітила. У руки королеви-дофіни попадає лист, нібито загублене герцогом Немурским. Вона віддає його принцесі Клевской, щоб та прочитала його й спробувала визначити по почерку, хто його написав. У листі невідома дама дорікає коханого вневерности.

Принцеса Клевская терзається ревнощами. Але відбулася помилка: насправді лист втратив не герцог Немурский, а видам де Шартр. Боячись втратити розташування царюючої королеви Марії Медичи, що жадає від його повного самозречення, видам де Шартр просить герцога Немурского, щоб той визнав себе адресатом любовного листа. Щоб не викликати на герцога Немурского докорів його улюбленої, видам віддає йому супровідну записку, з якої видно, ким написане послання й кому воно призначен.о

Герцог Немурский погоджується виручити видама де Шартра, але йде до принца Клевскому, щоб порадитися з ним, як це краще зробити. Коли король терміново призиває до себе принца, герцог залишається наодинці із принцесою Клевской і показує їй записку, що свідчить про його непричетність до загубленого любовного листа. Принцеса Клевская їде в замок Коломье.

Герцог, не знаходячи собі місця від туги, відправляється до своєї сестри герцогині де Меркер, чий маєток розташований по сусідству з Коломье. Під час прогулянки він забрідає в Коломье й випадково підслухує розмову принцеси із чоловіком. Принцеса зізнається принцові, що закохано, і просить дозволу жити вдалині від світла. Вона не зробила нічого негожого, але не хоче піддаватися спокусі

Принц згадує про пропажу портрета принцеси й припускає, що вона його подарувала. Вона пояснює, що зовсім не дарувала його, але була свідком крадіжки й промовчала, щоб не викликати освідчення в коханні. Вона не називає ім’я людини, що пробудили в ній настільки сильне почуття, але герцог розуміє, що мова йде про нього. Він почуває себе безмірно щасливим і одночасно безмірно нещасним

Принц Клевский жадає довідатися, хто володіє думами його дружини. Хитрістю йому вдається вивідати, що вона любить герцога Немурского. Здивований учинком принцеси, герцог Немурский розповідає про нього видаму де Шартру, не називаючи імен. Видам догадується, що герцог має відношення до цієї історії. Сам він у свою чергу розповідає своїй коханці мадам де Мартиг «про надзвичайний учинок якоїсь особи, що зізналася своєму чоловікові в страсті, що вона випробовувала до іншому» і запевняє її, що предмет цієї палкої пристрасті - герцог Немурский.

Мадам де Мартиг переказує цю історію королеві-дофіні, а та - принцесі Клевской, що починає підозрювати свого чоловіка в тім, що він довірив її таємницю комусь із друзів. Вона обвинувачує принца в тім, що він розголосив її таємницю, і тепер вона відома всім, включаючи герцога. Принц клянеться, що свято зберігав таємницю, і чоловіки не можуть зрозуміти, як їхня розмова стала відома

При дворі святкують відразу два весілля: дочки короля принцеси Єлизавети з королем Іспанським і сестри короля Маргарити Французької - з герцогом Савойским. Король улаштовує із цієї нагоди турнір. Надвечір, коли турнір майже закінчений і всі збираються розходитися, Генріх II викликає на двобій графа Монтгомери.

Під час двобою осколок списа графа Монтгомери попадає королеві в око. Рана виявляється настільки серйозної, що король незабаром умирає. Коронація Франциска II повинна відбутися в Реймсі, і весь двір відправляється туди.

Довідавшись, що принцеса Клевская не піде за двором, герцог Немурский іде до неї, щоб побачити її перед від’їздом. У дверях він зіштовхується з герцогинею Неверской і мадам де Мартиг, що виходять від принцеси. Він просить принцесу прийняти його, але вона передає через служницю, що відчула себе погано й не може його прийняти. Принцові Клевскому стає відомо, що герцог Немурский приходив до його дружини. Він просить неї перелічити всіх, хто відвідав неї в цей день, і, не почувши ім’я герцога Немурского, задає їй прямій питання

Принцеса пояснює, що не бачилася з герцогом. Принц страждає від ревнощів і говорить, що вона зробила його самою нещасною людиною на світі. Наступного дня він їде, не побачивши із дружиною, але все-таки надсилає їй лист, повне вболівай, ніжності й шляхетності

Вона відповідає йому запевненнями в тім, що її поводження було й буде бездоганним. Принцеса Клевская їде в Коломье. Герцог Немурский, під якимось прийменником попросивши в короля відпустка для поїздки в Париж, відправляється Вколомье.

Принц Клевский догадується про плани герцога й посилає молодого дворянина зі своєї звиті стежити за ним. Пробравшись у сад і підійшовши до вікна павільйону, герцог бачить, як принцеса зав’язує банти на тростині, що раніше належала йому. Потім вона любується картиною, де він зображений у числі інших військових, що приймали участь в облозі Меца. Герцог робить кілька кроків, але зачіпає за віконну раму. Принцеса обертається на шум і, помітивши його, відразу зникає

На наступну ніч герцог знову приходить під вікно павільйону, але вона не з’являється. Він відвідує свою сестру мадам де Меркер, що живе по сусідству, і спритно підводить розмова до того, що сестра сама пропонує йому супроводжувати неї до принцеси Клевской. Принцеса додає всі зусилля, щоб ні мінути не залишатися наодинці з герцогом. Герцог вертається в Шамбор, де перебуває король і двір. Посланець принца прибуває в Шамбор навіть раніше його й доповідає принцові, що герцог дві ночі підряд провів у саду, а потім був у Коломье разом з мадам де Меркер.

Pages: 1 2