За вбивство фермера Х’юстона Минк Сноупс був присуджений до довічного висновку в каторжній в’язниці Парчмен, але він ні мінути не жалував про те, що тоді спустив курок. Х’юстон заслужив смерть - і не тим, що по вироку Білла Варнера Минк тридцять сім днів уколював на нього лише для того, щоб викупити свою власну корову; Х’юстон підписав собі смертний вирок, коли після того, як робота була кінчена, із зарозумілої впертості зажадав ще долар за те, що корова простояла в нього в хліву зайву ніч. Після суду адвокат пояснив Минку, що з в’язниці він може вийти - через двадцять або двадцять п’ять років, - якщо буде справно працювати, не брати участь у безладдях і не вживати попи струм до втечі. Вийти йому потрібно було неодмінно, тому що на волі в Минка залишалося одне, але дуже важлива справа - убити Флема Сноупса, на чию допомогу він понапрасну до кінця сподівалася. Флем підозрював, що Минк, самий злісний із всіх Сноупсов, спробує расквитаться з ним, і коли Монтгомери Уорд Сноупс попався на показі у своєму ательє непристойних французьких листівок, зробив всі, щоб його помістили в ту ж в’язницю, що й Минка, За запропоновану Флемом винагороду Монтгомери Уорд спокусив родича бігти, хоча до кінця двадцятилітнього строку тому залишалося всього п’ять років, і попередив про втечу охорону. Минка схопили й додали ще двадцять років, які він вирішив чесно досидіти, і тому років через вісімнадцять відмовився брати участь у втечі, що задумали його сусіди по бараку, що ледве не коштувало йому життя

На волю Минк вийшов, відсидівши тридцять вісім років; він навіть не підозрював, що за цей час встигли відгриміти дві світові війни. Прохання, завдяки якому шестидесятитрехлетний Минк звільнився трохи раніше покладеного строку, було підписано прокурором Гэвином Стивенсом, В. К. Рэтлифом і Ліндою Сноупс Коль. Коли - прізвище скульптора-єврея, з яким Лінда зустрілася в Гринич-Виллидж, і зустріч ця привела до того, що року через півтора після від’їзду із Джефферсона вона надіслала Гэвину Стивенсу запрошення на подію, що у розмові з В. К. Рэтлифом він позначив як «новоселие», тому що не тільки про вінчання, але й про цивільну реєстрацію шлюбу мовлення тоді не йшло. Того разу Рэтлиф не поїхав у Нью-Йорк зі Стивенсом, не порахувавши потрібним ушанувати своєю присутністю настільки невизначене торжество. Зате в 1936 р., коли - перед тим як відправитися на війну в Іспанію - Бартон Коль і Лінда вирішили-таки оформити свої відносини, він охоче склав компанію другові-прокуророві. Заодно Рэтлиф мав намір нарешті побачити ті віргінські пагорби, де його далекий російський предок боровся в рядах гессенських найманців англійців проти революційної американської армії й де потрапив у полон, після чого назавжди осів в Америці; від цього предка, чийого прізвища давно ніхто не пам’ятав, Рэтлифу й дісталося ім’я Володимир Кириллыч - ретельно приховуване за ініціалами В. К., - яке протягом півтора століть незмінно діставалося в його роді старшим синам

В Іспанії Бартон Коль загинув, коли його бомбардувальник був збитий над ворожими позиціями; Лінда одержала контузію від вибуху міни й з тих пор начисто втратилася слуху. В 1937 р. в аеропорті Мемфіса - пасажирські поїзди через Джефферсон до цього часу ходити вже перестали - неї зустрічали В. К. Рэтлиф, Гэвин Стивене і його племінник Чарльз Мэллисон. Коштувало Рэтлифу із Чарльзом побачити, як Гэвин і Лінда зустрілися після багаторічної розлуки, як вони дивилися один на одного, і обом їм відразу спало на думку, що старий холостяк і молода вдова зобов’язані неодмінно одружитися, що так усім буде спокойней. Начебто б так воно й повинне було відбутися, тим більше що Гэвин і Лінда проводили багато часу наодинці - він займався з нею постановкою голосу, після контузії ставшего скрипливим, якоїсь качиним

Але дарма Чарльз Мэллисон чекав, коли ж йому в Гарвард надішлють запрошення на одруження; у тім же, що передбачуваний зв’язок його дядька з Ліндою не може залишатися неоформленої офіційно на зразок зв’язку Дзиґи й Манфреда де Спейна, ні в Чарльза, ні в Рэтлифа не виникало сумнівів - Лінді явно бракувало тої аури безумовної, ні за яких умов не підсудної жіночності, який володіла її мати, та й Гэвин аж ніяк не був де Спейном. А виходить, ніякого зв’язку й не було. У Джефферсоне Лінда знайшла було собі поле діяльності - удосконалювання негритянських шкіл, але незабаром самі негри попросили її не нав’язувати їм допомоги, за якої вони не зверталися. Так що їй довелося обмежитися недільними заняттями, на яких вона переказувала чорним дітям міфи різних народів. Єдиними соратниками Лінди в її соціально-реформаторських устремліннях були двоє ледь, що говорили по-англійському фінів, що слыли комуністами, але так і не відшукали в Джефферсоне й у всієї Йокнапатофе люб’язного їхньому серцю пролетаріату

Удова комуніста-єврея, самих комуністів, що боролася в Іспанії на стороні, а тепер потай від всіх хранящая квиток комуністичної партії й на очах у всього міста водящаяся з неграми, Лінда всюди зустрічала недовірливість і ворожість. Рано або пізно на неї пильна увага звернула ФБР. Положення небагато перемінилося, тільки коли росіяни й американці виявилися союзниками у війні з Гітлером. На початку 1942 р. Лінда виїхала із Джефферсона в Паскагулу й там надійшла працювати на верф, що будувала транспорти для Росії. Перед від’їздом вона взяла з Гэвина обіцянка, що в її відсутність він жениться, і той дійсно на старості років взяв у дружин Мелиссандру Гарисс, у дівоцтві Бэкус, у яку був закоханий колись на зорі юності

Мелиссандра встигла побувати замужем за великим гангстером і народити від нього двох дітей, тепер уже дорослих; про джерело чималих доходів чоловіка вона не мала подання доти, поки того серед біла дня не розстріляли в новоорлеанской перукарні. Тим часом з моменту, коли Флем підім’яв під себе банк Сарториса й, установившись на проживання в родовому гнізді де Спейнов, начебто б задовольнився досягнутим, а родичи його відбули хто у в’язницю, хто назад у Французову Балку, а хто й подалі, Джефферсон залишався більш-менш вільним від Сноупсов. Якщо вони й з’являлися в місті, то якось мимолетно, проїздом, начебто сенатора Кларенса Сноупса - Кларенса, полісмена із Французовой Балки, старий Білл Варнер зрештою провів у законодавчі збори штату Міссісіпі, де той чесно відпрацьовував вкладені в нього гроші; однак коли сенатор висунув свою кандидатуру в Конгрес Сполучених Штатів, на передвиборному пікніку В. К. Рэтлиф зіграв з ним досить злий жарт, що насмішив весь округ і безповоротно позбавив Сноупса надій на місце Вконгрессе.

Тільки під час війни Флем один раз було заворушився, але й отут не одержав того, до чого прагнув: Джейсон Компсон відкупив вигін - ніколи проданий його батьком, щоб на виручені гроші відправити в Гарвард Квентина, - і з вигодою усучив його Флему, якого йому вдалося переконати в тім, що держава дасть за цю ділянку гарні гроші, оскільки він як не можна краще підходить для будівництва аеродрому; аеродрому ж вдячна держава привласнить, тим самим увічнивши, ім’я Флема Сноупса. Коли Флем зрозумів, що ніякого аеродрому на придбаній їм землі не буде, він пустив його під забудову. Нові будинки після війни були дуже навіть потрібні, тому що солдати, що верталися, здебільшого стрімко женилися й так само стрімко заводили дітей

Грошей в усіх було вдосталь: хтось заслужив їх на фронті ціною власної крові, хтось завдяки неймовірним заробіткам воєнного часу; та ж Лінда одержувала на своїй верфі аж чотири долари в годину. На тлі загального благоденства, що наступило, що вынудили навіть комуністів-фінів потихеньку почати вкладати зайві гроші в акції, і відсутності явної соціальної несправедливості - будинок нової негритянської школи, приміром, по всіх мірках перевершувало стару школу для білих - Лінда після повернення в Джефферсон спочатку залишилася без справи й в основному сиділа в будинку в де Спейнов, попиваючи скроні. Але потім вона звідкись прознала про нудиться в Парчмене родиче й за допомогою Гэвина Стивенса й В. К. Рэтлифа з жаром зайнялася звільненням Минка. Гэвину, так само як і Рэтлифу, було зовсім очевидно, що зробить Минк, вийшовши на волю, але Лінді він відмовити не міг. Не бажаючи, однак, виявитися співучасником убивства, Гэвин домовився з начальником в’язниці, що той відпустить Минка з однією неодмінною умовою: Минк по виходу візьме двісті п’ятдесят доларів і довічно буде одержувати щороку по тисячі в обмін на клятву не перетинати границь штату Міссісіпі. Минка випустили в четвер, а в п’ятницю Гэвин довідався, що Минк усіх перехитрив - він взяв у начальника гроші, але потім з тюремним воротарем передав їх назад і в такий спосіб був тепер на волі з десяткою в кишені й твердому намірі вбити Флема Сноупса.

Pages: 1 2