Це зіпсоване ім’я Єлизавета (на прислівнику гімалайських горців воно звучало як Лиспет). Вона дочка гімалайського горця Сону й дружини його Джаде, її батьки вмерли. Англійці виховують її як англійку. Ставши дорослої, вона зробилася чарівної: грецька особа, шкіра світла, нагадувала римську богиню Діану. У її плем’ї Лиспет не любили, тому що вона не така як вони, щодня миється. Через кілька місяців після того як їй здійснилося 17, вона пішла на довгу прогулянку, повернулася з молодим пораненим англійцем

Говорить, що тепер він її чоловік. Йому треба виїхати, у нього є наречена. Все-таки йому було приємно з нею гуляти й розмовляти, говорити їй ласкаві слова, називати її ласкательными іменами. Для нього це нічого не значило, а для Лиспет було все. Говорить їй, що повернеться й жениться (це дружина капелана попросила його). Через якийсь час їй говорять, що він не прийде. Вона: «Усе, що говорять англійці - неправда

Всі англійці брехуни». Іде до свого народу. Вона вже стара. Вийшла заміж. Пам’ятає англійський

Якщо вип’є - згадує про свою першу любов. - Немає такого закону, опираючись на який можна передбачати навіженства цих язичників, - говорила дружина капелана, - і я переконана, що Лиспет у душі завжди була невіруючою. Згадавши, що Лиспет була прийнята в лоно англіканської церкви в дозрілих літах п’яти тижнів, треба сказати, що таке твердження не робить честі дружині капелана