Як усякий щирий шукач пригод, Казакова проводить життя в роз’їздах. Прибувши один раз у Константинополь, він знайомиться з поважним філософом Юсуфом і богатым турком Исмаилом. Піднесений судженнями Казановы, Юсуф пропонує йому перейти в мусульманство, женитися на його єдиній дочці й стати його повноправним спадкоємцем. Исмаил і сам виявляє гостеві свою любов, отчого того ледве було зовсім не пориває з гостинним турком. Переживши ще ряд пригод, Казанова відбуває назад у Європу, із заходом на острів Корфу, де встигає закохатися й завести інтрижку. По дорозі в Париж Казанова затримується в Туріні; там він знаходить «однаково прекрасним - місто, двір, театр» і жінок, починаючи з герцогинь Савойских.

Але, незважаючи на це, жодна з місцевих дам не вдостоюється любові великого серцеїда, крім випадкової пралі в готелі, а тому незабаром він продовжує свій шлях. Зупинившись у Ліоні, Казанова стає «вільним муляром, учнем», а два місяці через, у Парижу, він піднімається на другий щабель, а потім і на третю, тобто одержує звання «майстра». «Цей щабель вища», тому що інші титули мають лише символічний зміст і «нічого до звання майстра не додають». У Парижу Казанова дивиться, спостерігає, зустрічається з літературними знаменитостями

Кребийон дає високу оцінку майстерності Казановы-Оповідача, однак зауважує, що його французьке мовлення, хоча й цілком зрозуміла, звучить «немов би італійськими фразами». Кребийон готовий давати уроки талановитому італійцеві, і Казанова цілий рік вивчає під його керівництвом французька мова. Допитливий мандрівник відвідує Оперу, італійців, Французьку комедію, а також «Готель дю Кермо» - веселий заклад, очолюваний мадам Париж. Тамтешні дівчинки роблять на італійця настільки сильне враження, що він регулярно відвідує його до самого свого переїзду у Фонтенбло. У Фонтенбло щороку полює Людовик XV, і на ті півтора місяця, які король проводить на полюванні, весь двір, разом з акторами й акторками з Опери перебираються Вфонтенбло.

Там Казанова знайомиться з найяснішим сімейством, а також з мадам де Помпадур, щиро закоханій у свого красеня короля. Обертаючись серед чарівних придворних дам, Казанова не забуває й про красунь городянках. Дочка його квартирної господарки стає винуватницею його зіткнення із французьким правосуддям. Помітивши, що дівчина закохана в нього, авантюрист не може не утішити красуню, і незабаром виявляється, що в тої буде дитина. Мати дівиці звертається в суд, однак суддя, вислухавши хитромудрі відповіді обвинувачуваного, відпускає його з миром, присудивши лише до оплати судових витрат

Втім, розчулений слізьми дівиці, Казанова дає їй гроші на пологи. Згодом він зустрічає її на ярмарку - вона стала акторкою в комічній опері. Акторкою стає й дівиця Везиан, юна італійка, що приїхала в Париж, щоб розжалобити міністра й що-небудь одержати за загиблого батька, офіцера французької армії

Казанова допомагає юній співвітчизниці влаштуватися фігуранткою в Оперу, де та швидко знаходить собі багатого заступника. Казанова влаштовує долю й випадково зустрінутої їм у балагані тринадцятилітньої замазури. Розглянувши гострим поглядом під брудом разюча досконалість форм дівчини, Казанова власноручно відмиває її й відправляє до художника - малювати її портрет. Портрет цей попадає на очі королеві, що негайно наказує доставити до нього оригінал

Так дівиця, прозвана Казановой Про-Морфи («Красуня»), на два роки поселяється в Оленячому Парку. Розставшись із нею, король видає її заміж за один зі своїх офіцерів. Син свого часу, Казанова має найрізноманітніші пізнання, включаючи каббалистические знання. З їхньою допомогою він виліковує герцогиню Шартрскую від прищів, що чимало сприяє його успіху вобществе.

У Парижу, Дрездене, Венеції - скрізь, де б Казанова не перебував, він зводить знайомства як з мешканками веселих будинків, так і з усіма гарненькими жінками, яких тільки можна зустріти окрест. І жінки, що вдостоїлися уваги блискучого авантюриста, заради його любові готові на все. А хвороблива венеціанська дівиця, пізнавши любов Казановы, навіть виліковує від своєї недуги; дівиця ця настільки зачаровує великого авантюриста, що той готовий навіть женитися на ній. Але отут трапляється непередбачене: венеціанський трибунал інквізиції заарештовує Казанову як порушника громадського спокою, змовника й «неабиякого негідника». Крім доносів, написаних ревнивцями й ревнивицями, у будинку в Казановы виявляють книги заклинань і наставляння по впливі планет, що дає підставу обвинуватити його ще й у чорнокнижництві. Казанову саджають у Пьомби, Свинцеву в’язницю. Від туги й благочестивих книг, які підсувають йому тюремники, Казанова занедужує

Викликаний наглядачем лікар наказує в’язневі здолати тугу. Казанова вирішує, ризикуючи життям, добути собі волю: «Або я буду вбитий, або доведу справу до кінця». Однак від задуму до здійснення його проходить чимало часу. Ледь Казанова ухитряется виготовити гострий стилет і проковырять у підлозі діру, як його перекладають в іншу камеру

Наглядач виявляє сліди його праць, однак винахідливому авантюристові вдається залякати тюремника, пригрозивши виставити його перед начальством своїм спільником. Бажаючи піддобрити в’язня, наглядач дозволяє йому мінятися книгами з іншими ув’язненими. Ховаючи послання в книжкових плетіннях, Казанова зав’язує переписку з падре Бальи, що сидить у в’язниці за розпусний спосіб життя. Чернець виявляється натурою діяльної, а тому що Казанове необхідний помічник, то він заручається його підтримкою

Проробивши отвору в стелях своїх камер, а потім у свинцевому даху, Казанова й Бальби біжать із в’язниці. Виявившись на волі, вони прагнуть як можна скоріше покинути межі Венеціанської республіки. Казанове доводиться розстатися зі своїм товаришем на нещастя, що стало для нього тягарем, і, нічим і ні з ким не зв’язаний, він спрямовується до границі. І от Казанова знову в Парижу; перед ним коштує важливе завдання - поповнити гаманець, що неабияк отится за час перебування втюрьме.

Він пропонує зацікавленим особам улаштувати лотерею. А тому що «немає на світі іншого місця, де було б так просто морочити людей», те йому вдається одержати від цього підприємства всі можливі вигоди. Не забуває він і про продажних красунь і знатних шанувальниць своїх різноманітних талантів

Зненацька занедужує його новий друг Ла Тур довернь; Казанова, заявивши, що в нього вселився вологий дух, береться вилікувати його, наклавши печатку Соломона, і креслить у нього на стегні п’ятикутну зірку. Через шість днів Ла Тур довернь знову на ногах. Він знайомить Казанову з поважною маркізою дюрфе, жагуче захопливими окультними науками

У маркізи є прекрасні збори рукописів великих алхіміків, у себе в будинку вона влаштувала теперішню лабораторію, де постійно щось випарюється й переганяється. У пані дюрфе часто обідає «славний авантюрист» граф де Сен-Жермен - блискучий оповідач, учений, «відмінний музикант, відмінний хімік, гарний собою». Разом з маркізою Казанова наносить візит Жан Жаку Руссо; втім, знаменитий філософ не робить на них очікуваного враження: «ні зовнішність його, ні розум не вражали своеобычностью».

Бажаючи знайти постійний дохід, Казанова за пропозицією якогось прожектера відкриває мануфактуру. Але вона приносить йому одні збитки: захопившись юними робітницями, Казанова кожні три дні бере собі нову дівицю, щедро нагороджуючи її попередницю. Кинувши збиткове підприємство, Казанова їде у Швейцарію, де, як звичайно, чергує піднесене спілкування із кращими розумами епохи з любовними пригодами. У Женеві Казанова кілька разів розмовляє з великим Вольтером. Далі шлях його лежить Вмарсель.

Там його наздоганяє пані дюрфе, що жадає зробити магічний обряд переродження, виконати який може тільки Казанова. А тому що обряд цей складається головним чином у тім, що Казанова повинен зайнятися любов’ю зі старою маркізою, він, щоб гідно вийти з положення, бере в помічниці якусь юну красуню. Неабияк потрудившись і здійснивши обряд, Казанова залишає Марсель

Подорож триває. З Лондона, де Казанове не сподобалося, він направляється в германські князівства. У Вольфенбюттеле він увесь час проводить у бібліотеці, у Брауншвейгу не відмовляє собі в амурних задоволеннях, у Берліні вдостоюється аудієнції в короля Фрідріха

Потім шлях його лежить у Росію - через Ригу в Санкт-Петербург. Усюди Казанова з інтересом знайомиться з незвичними для нього звичаями й вдачами. У Петербурзі він спостерігає хрещення дитин у крижаній воді, ходить у лазню, відвідує палацові бали й навіть купує собі кріпосну дівку, оказавшуюся надзвичайно ревнивої. З північної столиці Казанова їде в Москву, тому що, за його словами, «хто не видал Москви, не видал Росії».

Pages: 1 2