Містер Хокинс Мумрат, чиновник бенгальської цивільної служби Її Величності, зліг у постіль, щоб умерти від черевного тифу. У газетах уже вийшли некрологи із приводу його майбутньої смерті, міністерство замовило похорони (вирили могилу, замовили труну, пам’ятник і т.п.). Але Мумрат видужав, і все це здалося йому спочатку досить забавним. Коли ж прийшов час підводити рахунки за рік, виявилося, що одна могила не оплачена й вільна. Дирекція цвинтаря готова була себе поховати

Вона направила справу Мумрату, на що той відповів, що йому могили не потрібно й оплачувати її він не збирається. Уряд провінції також відмовилося оплачувати вартість могили, заявивши, що справа стосується винятково містера Хокинса Мумрата й бухгалтерії. Бухгалтерія цвинтаря удержала з місячної платні Мумрата вартість могили

Тоді Мумрат почав писати скарги у відповідні інстанції, але в кожній інстанції його направляли в іншу інстанцію. Зрештою, Мумрат направив всі листи помічникові бухгалтера цвинтаря (хто властиво й почав весь розгляд) з вимогою повернути утримані гроші відповідно до якоїсь вигаданої статті. Це налякало помічника й він відшкодував гроші й компенсував всі витрати за рахунок засобів цвинтаря

Мумрат же, домігшись нарешті свого, вирішив відсвяткувати перемогу біля своєї могили. У порожній могилі кобра вивела потомство. Не помітивши її, Мумрат наступив їй на хвіст, і вона вкусила його. Він поспішно повернувся додому, де й умер через 5 годин. І тоді помічник бухгалтера цвинтаря зробив запис в «Книзі поточних рахунків», і в Індії запанував мир