Англія, 1990 - 1920-і рр. Історію Честера Ниммо, людинии, який лише одному кроку відокремлював від поста прем’єр-міністра Англії, розповідає його колишня дружина. Ніна Вудвил знайомить із Честером, коли він служить клерком у конторі по купівлі-продажу нерухомості в невеликому провінційному містечку. Ніна - сирота, неї виховувала тітка, що із захватом грає в політичні ігри й вічно проштовхує те або інше юне дарування чоловічої статі в той або інший комітет

Честер ходить у неї в мазунчиках, тому що він упорядковує її рахунку й повідомляє міські плітки. Йому тридцять чотири, він володіє привабливої, хоча трохи вульгарної, на думку молодих снобів, зовнішністю, походить із дуже бідної сім’ї. Честер - самоучка, нонконформіст і радикал, «добрий християнин» і досить красномовець, мирський проповідник євангелічної громади. Ніну він анітрошки не цікавить, вона з дитинства закохана у свого далекого родича Джима Лэттера й чекає від нього дитини. Але не встигає вона й оком моргнути, як зусиллями тіточки виявляється дружиною Честера, що згодний на багато чого й заради самої Ніни, і заради «п’яти тисяч фунтів приданого й сімейних зв’язків». Однак треба віддати йому належне - він так увічливий, делікатний і милий, що Ніна не почуває себе нещасної й знаходить, що в шлюбі з ним є свої позитивні сторони. Усе, що від її потрібно, - це «бути попереджувальної». Звичайно, у них досить мало загального. Найбільше неї дивує те, що Честер раз у раз звертається до Господа (наприклад, він призиває Боже благословення на їхній сполучник щораз перед тим, як лягти з нею в постіль), а також його гіпертрофоване класове почуття. Виходець із низів, він у всьому бачить «таємну змову» правлячих класів, і навіть до дружини ставиться як до класового ворога, безупинно докоряючи її тим, що вона його нехтує за «неджентльменство». Джентльменів він щиро ненавидить, але при всьому при тім заявляє, що завжди хотів женитися на леді. Взагалі Ніна незабаром переконується, що до такої людини не можна підходити зі звичайними мірками, у ньому дивним образом сполучаються лицемірство й щирість, збурювання бідністю народу й прагнення до особистого добробуту, чутливість і жорстокість. Йому нічого не варто змусити себе свято вірити в те, що в цей момент відповідає його цілям і бажанням, а на інший день настільки ж свято вірити в щось прямо протилежне. Близьке знайомство із Честером і його оточенням приводить Ніну до думки, що все політики живуть в «примарному світі інтриг, химер і честолюбних прагнень» і нікому уз їх немає справи до «правди й чесності». Але неправда Честера щораз містить у собі частку правди, а чисто егоїстичне прагнення до влади наділяється в гарну форму турботи про благо народу й країни, причому це відбувається на підсвідомому рівні, - у той момент, коли Честер Ниммо що-небудь говорить, він дійсно так думає, і в цьому його сила. Життя для Честера - просто «співвідношення сил», тому безглуздо дорікати його вбезнравственности.

Політична кар’єра Честера починається з відкритого листа в газету й памфлету проти тарбитонского муніципалітету, у яких повно перебільшень і неправди. Але саме завдяки бурі, викликаної цими публікаціями, Честер стає членом муніципалітету й кандидатом у раду графства. Наступний крок - антивоєнні мітинги (іде англо-бурська війна), що звичайно закінчуються скандалами з покаліченням, зате ім’я Честера попадає в центральні газети, і він відразу стає помітною фігурою. Ніна волею-неволею втягується в діяльність Честера, допомагає йому, і чим більше довідається чоловіка, тим більшу ворожість до нього випробовує. З армії вертається Джим, їхній роман відновляється, Ніна збирається піти від Честера, але той ловить її на вокзалі й там же, у залі чекання, виголошує відчуту промову, з якої треба, що їхній шлюб несе благо не тільки їм самим, але й «ближнім». Головний дарунок, яким Честера Ниммо наділила природа, - дарунок оратора: «проникливий» голос, красномовство й переконаність у власній правоті - цього досить для того, щоб успішно маніпулювати людьми. А повернувшись до Честеру, Ніна виявляється в самій гущавині передвиборної боротьби (за місце в парламенті від тарбитонского округу), і їй стає не до Джима. У хід іде всі, навіть вагітність Ніни (вона чекає дитину від Джима), Честер перемагає, і його разом з Ніною на руках виносять із ратуші. Він зізнається в тім, що чекав цього двадцять п’ять літ

Починається новий етап - шлях до вершин влади. Честер купує особняк у Лондоні, що перетворюється в штаб-квартиру радикалів, все його життя проходить у безперервних нарадах, засіданнях і обговореннях. Він стає помітною фігурою в партії, тому що виражає інтереси певної групи радикалів і має скажену енергію. Вдобавок він уміє вступати в контакт із потрібними людьми - великими промисловцями й навіть лендлордами, яких ще зовсім недавно називав у своїх мовленнях не інакше як «кровожерами». Внаслідок нових зв’язків помітно поліпшується його фінансове становище: богатие ліберали, що предпочитают вносити речення в парламент, залишаючись у тіні, не тільки дають йому в борг великі суми, але й пропонують директорське крісло в правлінні двох компаній і пай в акціонерному товаристві (на акціонерні товариства він теж нападав, коли викривав владу імущих), і, як і слід було сподіватися, Честер виявляється гарним ділком

Після виборів 1905 р. (коли ліберали здобули повну перемогу над консерваторами) Честер Ниммо входить до складу нового уряду, де займає пост заступника міністра, а ще через чотири роки - міністра вугільної промисловості. Його оточує не тільки слава, але й ненависть. Колишні «соратники» обвинувачують його в тім, що він «продався капіталістам» і «вкушає радості свого положення» (уважаючи, щоправда, що це дружина збила його зі шляхи щирого), рада радикалів загрожує позбавити його підтримки. А колишній бунтар Честер тепер високо цінує лояльність і, хоча як і раніше вірить в «класові змови», воліє не уточнювати, який саме клас він представляє

«Полівіння» Честера, що відбувається в 1913 р., никоим образом не є результатом каяття, просто він вирішує «поставити на пацифізм», тому що більшість виборців боїться війни. Поїздка по країні приносить йому тисячі голосів, він стає одним із самих впливових людей у палаті громад. Під час липневої урядової кризи після чергового мітингу в захист миру всім здається, що Честер от-от стане прем’єр-міністром, але… починається війна. І отут Честер Ниммо робить крок, через якого його будуть уважати втіленням «лицемірства й віроломства». Замість того щоб подати у відставку, як інші члени уряду, що виступали проти війни, він як ні в чому не бувало входить у кабінет Ллойд Джорджа як міністр важкої промисловості. При цьому в черговому публічному мовленні раптом заявляє, що колись «був уведений в оману», а тепер хоче «устати на сторону справи миру й волі проти агресії». Ніна з подивом бачить, що хоча Честер просто «переметнувся» в інший стан, багато хто вважають, що він надійшов правильно й чесно, а число нових друзів анітрошки не менше числа придбаних ворогів. Сам Честер цинічно зауважує, що «вся ця метушня дуже незабаром забудеться».

Досягши вершин влади, він перестає причинятися захисником знедолених, не приховує презирства до народу, холоднокровно й жорстоко розправляється зі старими друзями, як тільки ті починають йому заважати. Перед Ніною він теж не вважає потрібним причинятися, і з лагідного, делікатного, і терпимого чоловіка перетворюється в примхливого сімейного деспота. Честер дійсно любить Ніну, і любов робить його нещадним ворогом власної дружини. Ледь переїхавши в Лондон, він приставляє до неї шпигуна, свого секретаря, а потім додає всі зусилля до того, щоб спровадити Джима Лэттера в колонії. Кожний його крок спрямований на те, щоб зв’язати дружину, позбавити її волі, і тільки природне вміння миритися з обставинами й страх утримують її поруч із людиною, який вона так і не змогла полюбити. Настільки ж згубно його вплив на долю дітей Ніни, хоча Честер по-своєму прив’язаний до них і не виносить навіть натяку на те, що батько не він

Pages: 1 2