Короткий сюжет роману Олдинггона «Смерть героя»

Дія відбувається в 1890 – 1918 р. Добуток написаний у формі спогадів автора про свого однолітка, молодого англійському офіцері, що загинув у Франції в самому кінці першої світової війни. Його ім’я з’явилося в одному з останніх списків полеглих на поле брані, коли воєнні дії давно вже припинилися, але газети усе ще продовжували публікувати імена вбитих: «Уинтерборн, Едуард Фредерик Джордж, капітан другої роти дев’ятого батальйону Фодерширского полку». Джордж Уинтерборн думав, що його можлива загибель заподіє біль чотирьом людям: матері, батькові, дружині Элизабет і коханці Фанни, і тому їхня реакція на звістку про його смерть уразила б його самолюбство, хоча в той же час і полегшило б душу: він зрозумів би, що в цьому житті за ним не залишилося боргів. Для матері, що проводила час у компанії чергового коханця, трагічна звістка стала лише приводом розіграти із себе жінку, убиту горем, щоб надати партнерові можливість себе утішати, угамовуючи підстьобнуту сумною подією чуттєвість

Батько, що на той час розорився й ударився в релігію, схоже, загубив інтерес до всього мирського, – довідавшись про загибель сина, він став лише ще истовее молитися, а незабаром і сам пішов у мир інший, потрапивши під машину. Що ж стосується дружини й коханки, те, поки Джордж воював у Франції, вони продовжували вести богемний спосіб життя, і це допомогло їм швидко утішитися

Не виключено, що, заплутавшись в особистих проблемах, утомившись від війни, перебуваючи на грані нервового виснаження, Джордж Уинтерборн покінчило життя самогубством: адже командирові роти не обов’язково пускати собі кулю в чоло – досить піднятися на весь зріст під кулеметним вогнем. «Экий бовдур», – сказав про нього полковник

Потім події в романі вертаються майже на три десятиліття назад, до часів молодості Джорджа Уинтерборна-Старшого, батька головного героя, що відбувався із благополучної буржуазної сім’ї. Його мати, владна й норовлива жінка, придушила в сині всі зачатки мужності й самостійності й постаралася міцніше прив’язати до своєї спідниці. Він вивчився на адвоката, але мати не відпустила його в Лондон, а змусила практикувати в Шеффилде, де в нього майже не було роботи. Усе йшло до того, що Уинтерборн-Старший залишиться холостяком і буде жити поруч найдорожчої мамаши. Але в 1890 р. він зробив паломництво в патріархальний Кент, де без пам’яті закохався в одну із численних дочок відставного капітана Хартли. Ізабелла скорила його своєю жвавістю, яскравим рум’янцем і помітної, хоч і небагато вульгарною красою. Уявивши собі, що наречений багатій, капітан Хартли відразу дав згоду на шлюб. Матінка Джорджа теж особливо не заперечувала, можливо, вирішивши, що тиранити двох людей куди приємніше, ніж одного. Однак після весілля Ізабеллу чекало відразу три гірких розчарування. У першу шлюбну ніч Джордж був занадто недотепний і грубо зґвалтував її, доставивши багато зайвих страждань, після чого вона все життя намагалася звести до мінімуму їхню фізичну близькість. Другий удар вона випробувала побачивши непоказного домішки «багатіїв». Третій – коли довідалася, що адвокатська практика чоловіка не приносить ні гроша й він перебуває на втриманні батьків, які навряд чи многим богаче її батька-розчарування в подружнім житті й постійні причіпки свекрухи змусили Ізабеллу звернути всю свою любов на первісток Джорджа, у той час як його батько плював у стелю в себе в конторі й марне призивав матір і дружину не сваритися. Остаточний крах адвокатської практики Джорджа Уинтерборна-Старшого наступив у той момент, коли його колишній однокашник Генрі Балбери, повернувшись із Лондона, відкрив у Шеффилде власну юридичну фірму. Джордж, схоже, був цьому тільки радий – під впливом бесід з Балбери невдачливий адвокат вирішив присвятити себе «служінню літературі».

Тим часом терпіння Ізабелли лопнуло, і вона, взявши дитини, утекла до батьків. чоловіка, Що Приїхав за нею, зустріло разобиженное сімейство Хартли, що не могло простити йому того, що він виявився не багатієм. Хартли наполягли на тому, щоб молода пара зняла будиночок у Кенте. Як компенсація Джорджеві було дозволено продовжити свою «літературну діяльність». Якийсь час молоді блаженствували: Ізабелла могла вити власне гніздечко, а Джордж – уважатися літератором, але незабаром матеріальне становище сім’ї став настільки хибким, що від катастрофи їх урятувала тільки смерть батька Джорджа, що залишило їм невелика спадщина. Потім почався процес над Оскаром Уайльдом, що остаточно відвернув Уинтерборна-Старшого від літератури. Він знову зайнявся адвокатською практикою й незабаром розбагатів. У них з Ізабеллою народилося ще трохи дітей

Тим часом Джордж Уинтерборн-Молодший задовго до того, як йому здійснилося п’ятнадцять років, почав вести подвійне життя. УСВІДОМИВШИ, що справжні рухи душі варто приховувати від дорослих, він намагався виглядати отаким здоровим хлопчиськом-дикуном, використовував жаргонні слівця, робив вигляд, що захоплюється спортом. А сам був при цьому чутливою й тонкою натурою й зберігав у своїй кімнаті томик віршів Китса, викрадений з батьківської книжкової шафи. Він із задоволенням малював і витрачав всі кишенькові гроші на покупку репродукцій і фарб. У школі, де надавали особливого значення спортивним успіхам і військово-патріотичному вихованню, Джордж мав погану репутацію. Однак дехто вже тоді бачив у ньому натуру неординарну й уважав, що «мир про нього ще почує».

Відносне благополуччя сімейства Уинтерборнов скінчилося в той день, коли зненацька зник батько: вирішивши, що розорився, він утік від кредиторів. У дійсності справи його були не так вуж погані, але втеча все погубило, і в один момент Уинтерборны перетворилися з майже багатіїв у майже бідняків. З тих пор батько й став шукати притулок у Богу. У сім’ї зложилася тюкелая атмосфера. Один раз, коли Джордж, пізно повернувшись додому, хотів поділитися з родителями радістю – своєю першою публікацією в журналі, – ті накинулися на нього з докорами, і зрештою батько велів йому вбиратися з будинку

Джордж виїхав у Лондон, зняв студію й почав займатися живописом. На життя він заробляв в основному журналістикою; у нього з’явилися численні знайомства в богемному середовищі. На одній з вечірок Джордж зустрів Элизабет, теж вільну художницю, з якої в нього відразу встановилася духовна, а потім і фізична близькість. Як жагучі супротивники викторианских підвалин, вони вважали, що любов повинна бути вільної, не обтяженою неправдою, лицемірством і змушеними зобов’язаннями вірності. Однак ледь в Элизабет, головної поборниці вільної любові, з’явилися підозри в тім, що вона чекає дитину, як вона відразу зажадала зареєструвати шлюб. Втім, підозри виявилися даремними, і в їхньому житті нічого не змінився: Джордж залишився жити у своїй студії, Элизабет – у своїй. Незабаром Джордж зійшовся з Фанни (більше з ініціативи останньої), а Элизабет, ще не знаючи про це, теж знайшла собі коханця й відразу ж розповіла про усім Джорджеві. Тоді-Те йому й варто було б зізнатися дружині у своєму зв’язку з її близькою подругою, але за порадою Фанни він цього не зробив, про що згодом пошкодував. Коли «сучасна» Элизабет довідалася про «зрадництво», вона рассорилась із Фанни й у її відносинах із Джорджем теж наступило охолодження. А він метався між ними, оскільки любив обох. У цьому стані й застала їх війна

Заплутавшись в особистому житті, Джордж пішов в армію добровольцем. Він випробував на собі брутальність унтер-офіцерів, муштру в навчальному батальйоні. Фізичні позбавлення були великі, але ще важче були мучення моральні: із середовища, де вище всього ставили духовні цінності, він потрапив у середовище, де ці цінності нехтували. Через якийсь час його в складі саперного батальйону направили у Францію на германський фронт

Узимку в окопах панувало затишок: солдати конфронтуючих армій боролися з одним ворогом – холодом; вони хворіли на запалення легенів і марне намагалися зігрітися. Але з настанням весни почалися бої. Борючись на передовий, Джордж десятки разів перебував на волосок від загибелі – попадав під вогонь ворожих батарей, піддавався хімічним атакам, брав участь у боях. Щодня він бачив навколо себе смерть і страждання. Ненавидячи війну й не розділяючи ура-патріотичних настроїв своїх товаришів по зброї, вона проте чесно виконував свій військовий борг і був рекомендований в офіцерську школу

Перед тим як приступитися до занять, Джордж одержав двотижневу відпустку, що провів у Лондоні. Саме в цей момент він відчув, що став чужим у звичній ніколи середовищі столичних інтелектуалів. Він порвав свої старі ескізи, знайшовши їх слабкими й учнівськими. Спробував малювати, але не зміг навіть провести впевненої олівцевої лінії. Элизабет, захоплена своїм новим іншому, не приділяла йому особливої уваги, та й Фанни, як і що раніше вважала Джорджа прекрасним коханцем, теж із працею викроювала для нього хвилинка^-іншу. Обидві жінки вирішили, що він сильно деградував з тих пор, як потрапив в армію, і все, що було в ньому привабливого, умерло

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий сюжет роману Олдинггона «Смерть героя» . З'явився готовий твір.

Короткий сюжет роману Олдинггона «Смерть героя»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.