Вся весняна казка А.Н.Островського “Снігурка” овіяна доброю романтикою
Ця п’єса - втілення мрії драматурга про соціальне майбутнє, про мирне життя народу, вільного від влади сваволі й насильства, про те, що добро треба робити власними руками. У ній рисується царство щасливих берендеїв, що не знають згубних звад і кривавих війн:
Веселі гради в країні берендеїв,
Радісні пісні по гаях і долам
Миром червона Берендея держава
У цій країні цар, премудрий Берендей, художник і поет, “батько землі своєї”, слуга народу, доступний всім і кожному, проходячи між берендеями, що гуляють, і пишаючись їхніми достоїнствами, говорить:
Народ великодушний
у всьому великий, - заважати з неробством справа
Не стане він; трудитися, так трудитися,
Танцювати й співати - так удосталь, - до впаду
Глянувши на вас розумним оком, скажеш,
Що ви народ чесної й добрий; тому що
Лише добрі й чесні здатні
Так голосно співати й так танцювати відважно.
Берендеї небайдужі до краси навколишньої їхньої природи, і цар із замилуванням вимовляє:
Повна чудес могутня природа!
Дарунки свої рясно розсипаючи…
Берендеї свято шанують і зберігають любов. Для них вона “благо, почуття, великий дарунок природи, щастя життя, весняні кольори її!”.
Шлюб у середовищі берендеїв вільний і “не терпить примуси”. Але він зв’язаний у них з нерушимою вірністю й боргом, із правдою й совістю
Саме любов і стала сюжетним центром чудесної казки, витканої з народно-поетичних мотивів. Снігурка персоніфікує серцеву холоднечу, дитя Мороза й Весни. Охороняючи свою дочку, Мороз вніс охолодження й у відносини берендеїв. А за “серцеву остуду” берендееа Ярі-Сонце, гніваючись, “холоднечею мстить”. Тужачи від самітності, бажаючи бути щасливої, як всі берендеї, Снігурка випрошує у своєї матері дівочу любов.-Зайнявшись захватом кипучих страстей, Снігурка, як і пророкував її батько, гине “від солодких почуттів любові”
З кончиною Снігурки втручання Мороза в життя берендеїв припинилося. І< цар призиває берендеїв:
Виженемо ж останній холоднечі слід
З наших душ і звернемося Ксолнцу.
Казка завершується славою богу Яриле:
Червоне Сонце наше!
Немає тебе у світі краше.
Характеризуючи мети літературно-художньої творчості, А. Н. Островський говорив: “Поет веде за собою публіку в незнайому їй країну витонченого, у якийсь рай, у тонкій і запашній атмосфері якого піднімається душа, поліпшуються помисли, тоншають почуття”. Це і є “делание добра” для його усвідомлення не тільки автором, але й численними читачами
Збережи - » Короткий сюжет казки Островського «Снігурка» . З'явився готовий твір.