Вся весняна казка А.Н.Островського “Снігурка” овіяна доброю романтикою

Ця п’єса - втілення мрії драматурга про соціальне майбутнє, про мирне життя народу, вільного від влади сваволі й насильства, про те, що добро треба робити власними руками. У ній рисується царство щасливих берендеїв, що не знають згубних звад і кривавих війн:

Веселі гради в країні берендеїв,

Радісні пісні по гаях і долам

Миром червона Берендея держава

У цій країні цар, премудрий Берендей, художник і поет, “батько землі своєї”, слуга народу, доступний всім і кожному, проходячи між берендеями, що гуляють, і пишаючись їхніми достоїнствами, говорить:

Народ великодушний

у всьому великий, - заважати з неробством справа

Не стане він; трудитися, так трудитися,

Танцювати й співати - так удосталь, - до впаду

Глянувши на вас розумним оком, скажеш,

Що ви народ чесної й добрий; тому що

Лише добрі й чесні здатні

Так голосно співати й так танцювати відважно.

Берендеї небайдужі до краси навколишньої їхньої природи, і цар із замилуванням вимовляє:

Повна чудес могутня природа!

Дарунки свої рясно розсипаючи…

Берендеї свято шанують і зберігають любов. Для них вона “благо, почуття, великий дарунок природи, щастя життя, весняні кольори її!”.

Шлюб у середовищі берендеїв вільний і “не терпить примуси”. Але він зв’язаний у них з нерушимою вірністю й боргом, із правдою й совістю

Саме любов і стала сюжетним центром чудесної казки, витканої з народно-поетичних мотивів. Снігурка персоніфікує серцеву холоднечу, дитя Мороза й Весни. Охороняючи свою дочку, Мороз вніс охолодження й у відносини берендеїв. А за “серцеву остуду” берендееа Ярі-Сонце, гніваючись, “холоднечею мстить”. Тужачи від самітності, бажаючи бути щасливої, як всі берендеї, Снігурка випрошує у своєї матері дівочу любов.-Зайнявшись захватом кипучих страстей, Снігурка, як і пророкував її батько, гине “від солодких почуттів любові”

З кончиною Снігурки втручання Мороза в життя берендеїв припинилося. І< цар призиває берендеїв:

Виженемо ж останній холоднечі слід

З наших душ і звернемося Ксолнцу.

Казка завершується славою богу Яриле:

Червоне Сонце наше!

Немає тебе у світі краше.

Характеризуючи мети літературно-художньої творчості, А. Н. Островський говорив: “Поет веде за собою публіку в незнайому їй країну витонченого, у якийсь рай, у тонкій і запашній атмосфері якого піднімається душа, поліпшуються помисли, тоншають почуття”. Це і є “делание добра” для його усвідомлення не тільки автором, але й численними читачами

Збережи - » Короткий сюжет казки Островського «Снігурка» . З'явився готовий твір.