Рудий блакитноокий Ареле - Аарон Грейдингер, син високоученого рабина, разом із сім’єю живе на вулиці Крохмальной, у єврейському кварталі Варшави. Він з дитинства знає три мови й виховується на Талмуді. Восьмирічний хлопчик дружить зі своєю одноліткою, дочкою сусідки Баси Шошей. У неї блакитні очі й світлі волосся, і на відміну від вундеркінда Ареле Шоша не має здатності до наук, вона сидить по двох року в кожному класі, а потім учителька й зовсім відсилає її додому, уважаючи, що дівчинці не місце вшколе.

Хлопчик переказує Шоше історії, які прочитав або услихал від батька з матір’ю, даючи при цьому волю фантазії: «про дрімучі ліси Сибіру, про мексиканських розбійників, про канібалів, які їдять навіть власних дітей». Перед Шошей він розвиває фантастичні теорії, що народжуються в нього при знайомстві з деякими філософськими ідеями

Потім трапляється непоправне: сім’я Шоши переїжджає. Недалеко, у будинок через два квартали на тієї ж Крохмальной, але Ареле знає, що їхня дружба із Шошей перерветься: синові рабина негоже на очах у всієї громади водитися з дівчинкою, так ще з такий простій сім’ї

Іде літо 1914 р. Починається перша світова війна. Приходить нестаток і голод. Улітку сімнадцятого року сім’я Ареле їде з Варшави в село, де живуть родичі матері й де життя дешевше.

Ареле стає повнолітнім, йому доводиться самостійно заробляти собі на життя. Починає писати по-древнееврейски, потім - на їдиші, але видавці відкидають написане. Займається філософією, але теж, здається, без великого успіху. Не раз приходить до нього думка про самогубство. Зрештою він улаштовується у Варшаві, одержавши роботу коректора й перекладача. Потім стає членом Клубу письменників. Він не бачиться із Шошей, але вона час від часу сниться йому,

У Варшаві в Ареле зав’язується любовний зв’язок з Дорою Штольниц, дівчиною-комуністкою, що мріє поїхати в Радянський Союз, країну соціалізму. Ареле не розділяє ідей Дори, його лякає її тріскуча фразеологія, крім того, він боїться бути арештованим за зв’язок із цією дівчиною. Він часто буває неподалік від Крохмальной, але ніколи не з’являється там - це більше не його вулиця, хоча вона жива в його пам’яті

Аарон Грейдингер уважає, що «завдання літератури - запам’ятати час, що йде,». Але власний його час тече меж пальців. Наступають тридцяті роки. Пилсудский установлює в Польщі військову диктатуру. Консульства майже не дають євреям виїзної візи. «Я жив у країні, - пише Аарон, - стиснутої двома ворогуючими державами, і був пов’язаний з мовою й культурою, не відомими нікому, крім вузького кола идишистов і радикалів». У Клубі письменників в Аарона є трохи друзів. Кращий з усіх - доктор Моріс Файтельзон.

Моріс Файтельзон - особистість неабияка. Він філософ, автор книги «Духовні гормони», до того ж блискучий співрозмовник. Має неймовірний успіх у жінок. Дружбі його з Аароном не заважає різниця у двадцять п’ять років. Файтельзон знайомить Аарона з подружньою парою Ченчинеров. Селия - одна із шанувальниць Файтельзона, вона розумна й чарівна, має тонкий критичний смак. Її чоловік Хаймл, якому ніколи не доводилося заробляти собі на життя (його батько дуже багатий), невисокого росту, тендітний, не пристосований до життя (Селия стриже його сама, тому що Хаймл боїться перукарів). Якось увечері, залишившись наодинці з Аароном, Селия розповідає йому про свій зв’язок з Файтельзоном і безуспішно намагається звабити його. Зазнавши невдачі, Селия починає кликати Аарона Цуциком, і це прізвисько супроводжує його все подальше життя

У Клубі письменників Файтельзон знайомить Цуцика із Сэмом Дрейманом, багатим американцем, і його коханкою акторкою Бетті Слоним. За замовленням Дреймана Аарон пише п’єсу (отриманий аванс допомагає йому вижити) для Бетті. Це п’єса про дівчину з Людмира, що хотіла жити як чоловік. Вона вивчала Тору. Вона стала рабином, і в неї був свій хасидский двір. Крім того, людмирская дівиця була одержима двома диббуками (душами померлого музиканта й повії). Із самого початку зрозуміло, що п’єса навряд чи буде мати успіх. До того ж у неї всі вносять свої виправлення, і вона існує в безлічі варіантів, так що неможливо зрозуміти, яка вона насправді. Цуцик втрачає надію коли-небудь, закінчити її. Він проводить багато часу з Бетті й один раз приводить її на Крохмальную, щоб показати місця, де він виріс. Виявившись там, Аарон заходить у будинок, куди переїхала Шоша, і знаходить там Басю, її мати, а незабаром вертається із крамниці й сама майже що не змінилася Шоша. Починаються питання й спогади. Потім Бетті й Аарон ідуть, він обіцяє повернутися наступного дня. Цуцик проводжає Бетті й залишається в неї на ніч. На Крохмальную він приходить і продовжує з’являтися там чи ледве не щодня. Він не може відірватися від Шоши. Її довірливість і любов, її наївна мудрість обворожують Аарона.

• - Ареле, про що ти думаєш? - запитувала Шоша.
• - Ні про що, Шошеле. З тих пор як у мене є ти, у моєму житті є хоч якийсь зміст
• - Ти не залишиш мене одну?
• - Ні, Шошеле. Я буду з тобою так довго, як мені призначено. Занедужує Сэм, і Бетті збирається везти його в Америку. Вона хоче, щоб Цуцик поїхав з ними, женився на ній (Сэм не буде проти), а вони допоможуть вивезти в Америку Шошу, але Цуцик, розуміючи, що насувається війна й погибель, усвідомлює проте, що Шошу не можна нікуди відвезти із Крохмальной. Свого життя без її він теж не мислить. У Клубі письменників Бетті й Цуцик зустрічають Моріса Файтельзона. Бетті із глузуванням повідомляє йому про передбачуване швидке одруження Цуцика на Шоше, називаючи дівчину «скарбом» і «чимсь особливим». (- Вона знущається треба мною, - сказав я, - Шоша - дівчина з мого дитинства. Ми разом грали ще до того, як я став ходити в хедер…)

У свято Йом-Киппур Цуцика запрошує до себе Файтельзон. Там же виявляється Марко Элбингер. Розмова заходить про таємні сили, і Элбингер розповідає случавшиеся з ним у дитинстві дивні історії, через які в нього розвився дарунок ясновидіння

Аарон повідомляє Шоше, що незабаром вони стануть чоловіком і дружиною. Шоша щаслива, її мати теж. У зв’язку зі швидким весіллям у будинку з’являється батько Шоши, що вже давно кинув сім’ю. Зелиг цинічний і грубуватий, у повній відповідності зі своєю професією: він працює в похоронній конторі

Колишня подруга Аарона, Дора, повинна був місяць назад виїхати в Росію. Але вона у Варшаві, недавно труїлася йодом, але залишилася жива. Її товариш по партії, Вольф Фелендер, нелегально перейшов границю й повернувся в Польщу після півтора років перебування в Росії. Він розповідає страшні речі: краща подруга Дори розстріляна, більшість партійців, що виїхали в Радянський Союз, сидять по в’язницях або добувають золото на Крайній Півночі. Аарон іде відвідати Дору й застає в неї Фелендера. Той невпізнанний: схуд, постарів, передні зуби вибиті. Фелендер зізнається, що часто згадував Аарона у в’язниці й визнав його правоту. Але Фелендер, незважаючи на те страшне, що йому довелося пережити, всі так само сліпнув:

він думає, що, прийди до влади Троцкий, а не Сталін, усе було б інакше. (Аарон же вважає, що будь-яка революція веде до терору.)

Шоша й Аарон женяться. На весілля приїжджають його мати й брат. Після церемонії молоді їдуть на тиждень в Отвоцк, де Селия й Хаймл замовили для них на тиждень готельний номер як весільний подарунок. Тілесна сторона шлюбу незабаром перестає лякати Шошу. Вона зовсім щаслива

• - Ох, Ареле, як добре бути з тобою. А що ми будемо робити, коли прийдуть нацисти?
• - Ми вмремо
• - Разом?
• - Так, Шошеле.

Аарон пише серію статей для газети, по вечорах гуляє із Шошей по Крохмальной. Знову з’являється Бетті Слоним у надії, що їй удасться відвезти й урятувати його. Але і їй зовсім ясно, що Шоше ніхто не дасть ніякої візи. Вона допитивается, навіщо Аарон женився на Шоше. І той з подивом чує власну відповідь:

Pages: 1 2