ЧиВільям народився й виріс у фешенебельному тихому пригороді одного з більших міст Середнього Заходу. У дитинстві і юності він нічим особливим не виділявся серед однолітків, хіба що набагато більше їх читав. По закінченні Гарварда Вільям з рік валандався по передвоєнній Європі, благо стабільний щомісячний дохід у сто п’ятдесят доларів рятував його від необхідності заробляти на життя. Коли почалася війна, він добровольцем пішов в армію, але там йому не сподобалося, і він комиссовался з діагнозом шизофренія. Після армії заради цікавості він перепробував безліч професій - від приватного детектива до бармена, від робітника на заводі до конторського клерка - і саме в цей час, наприкінці війни, уперше довідався, що таке наркотики
Людина пробує наркотики, а потім виробляється залежність. Це трапляється, як правило, коли ніщо інше в житті особливого інтересу не викликає, по-справжньому не надихає хоча б на таку дурницю, як устати з ранку, поголитися… Ніхто не починає колотися з наміром стати наркоманом: просто в один прекрасний ранок ти прокидаєшся у важкому отходняке, і це значить - всі, ти міцно підсів
На відміну від спиртного або трави, теперішня дурниця - не джерело кайфу й не стимулятор. Дурниця - це образ життя
У Вільяма був приятель, що працював у порту й справно тится відтіля все, що погано лежить. Якось раз цей приятель заявився до нього з автоматом і впакуванням з п’яти ампул морфію - будинку в нього лежало ще п’ятнадцять таких упакувань - і попросив допомогти знайти покупця на це «добро». На автомат покупець найшовся легко, з морфієм же довелося повозитися. Втім, досить швидко через іншого свого приятеля Вільям вийшов на двох типів, Риючи й Германа, які й взяли частина товару. А кілька днів через він уколов собі одну з ампул, що залишилися
Слідом за хвилею теплої, ні на що не схожої розслабленості Вільяма охопив дикий страх - якийсь жахаючий образ маячив поруч, ніяк не потрапляючи в поле зору й тому стаючи ще ужаснее. А потім почалося кольорове кіно: величезним, залитим неоновим світлом бар і офіціантка, що несе на підношенні череп - нагляднейшее втілення страху смерті… Ранком він опам’ятався все з тим же відчуттям жаху; його стошнило, полудня він почував себе зовсім розбитим
За місяць Вільям потроху використав весь морфій, що залишився в нього; після третьої дози приступи жаху припинилися. Коли запас виснажився, він став купувати зілля в Рою. Той же Рій навчив його всім технічним премудростям наркоманского побуту, у тому числі вмінню діставати рецепти на морфій і отоварювати їх в аптеках: одні лікарі ловилися на симуляцію каменів у бруньках, для інших, що не мали інший клієнтури, виписка рецептів наркоманам була основною статтею доходу. Поступово й проводити час Вільям став у барі, де тусовались в основному блакитні й стирчаки, що діставали гроші на чергову дозу, шарячи по кишенях п’яних вподземке.
Якось приятель Риючи, Герман, запропонував Вільямові на парі взяти цілий кілограм новоорлеанской марихуани. Той погодився. Травичку вони потім збули за допомогою якоїсь лесбіянки із Гринич-Виллидж, що представлялася поетесою. Справа була вигідне, але надто занудотне: на відміну від нормальних наркоманів аматори трави, які й брати^-те її звичайне на парі доларів за раз, неодмінно бажали, щоб продавець покурив і побазарував з ними - не обламував кайф, коротше. Взагалі дарма траву зараховують до наркотиків: і звикання до неї не буває, і здоров’ю вона не шкодить. От тільки за кермо, обкурившись, краще не сідати, тому що звичне відчуття простору й часу від косяк^-іншого губиться геть-чисто.
Як і випливало того очікувати, згодом Вільям остаточно сіл на голку, йому тепер було потрібно колотися тричі в день, щоб підтримувати норму. Він оселився із двома такими ж стирчаками;
разом вони діставали гроші й рецепти, купували дурниця, разом ширялися. Процесом добування наркотику і його споживання обмежувалася вся сфера їхніх інтересів, проміжок часу між дозами заповнювався винятково очікуванням наступної
У перший раз Вільям погорів і одержав строк - чотири місяці умовно - за те, що в рецептах на морфій неправильно вказував ім’я й адресу. Продовжувати й далі бомбити п’яних було занадто ризиковано, і він вирішив зайнятися вуличною торгівлею, благо один із приятелів, Білл Гейне, звів його з гарним оптовим продавцем героїну. Розбагатіти на цій справі не розбагатієш, хіба що завжди заробиш на потрібне тобі кількість зілля, а постійн наявний його запас рятує від страху в один прекрасний момент не одержати дози. Незабаром вони з Біллом обзавелися своєю клієнтурою, і справи в них пішли більш-менш нормально. Погано те, що серед клієнтів рано або пізно виявляються ненадійні типи: одні раз у раз норовлять виклянчить у борг, інші не дотримують елементарної обережності, треті готові при найменшій небезпеці закласти продавця. Через такі от ненадійні типи поліція зрештою обклала їх з Біллом з усіх боків. Треба було рвати з Нью-Йорка
Білл Гейне відправився на лікування в Лексингтон, а Чи Вільям поїхав у Техас, де перебувала приналежна йому ферма. Наркотичну залежність він думав переломити самостійно, користуючись так званим китайським методом: після кожної ін’єкції пляшка з розчином доливається дистильованою водою, доза поступово знижується, і по закінченні якогось часу ти вже ганяєш по венах чисту воду. Цей метод не спрацював, почалося дике ламання. Бувають інші нестерпні болі - зубна або в гениталиях, - але їм і близько не зрівнятися з тими, що випробовуєш, коли раптом перестаєш колотися. Адже ламання - це та ж смерть, смерть всіх залежних від наркотику кліток; поки ці клітки не загинуть, а на їхньому місці не народяться здорові, ти корчишся ваду.
Кинувши машину на стоянці, Вільям на поїзді добрався до Лексингтона. Лікування в цьому закритому закладі зводилося до тижневого курсу синтетичного сурогату морфію, дозу якого знижували від уколу до уколу; від наступні за курсом реабілітаційного періоду повного утримання від наркотиків Вільям ухилився й вийшов ще хворим. За допомогою коліс він абияк перебився й потім кілька тижнів жив без наркотиків. Навіть рушивши в Новий Орлеан, він перший час вів там існування нормальної людини - пив, чого наркомани ніколи не роблять, шлявся по шинках, але якось по п’яни все-таки разок ширнулся, і все повернулося на круги свої. Якщо в тебе один раз уже була залежність, зовсім небагато треба, щоб вона повернулася, - і знову доба за цілодобово проходили в ритмі доз і пауз між ними, заповнених метушнею із клієнтами, тими ж, по суті, покидьками, що й Внью-Йорке.
Життя стирчаків і тим більше торговців день у день робилася усе більше стремной: поліція лютовала, а за новим законом тебе могли повинтить навіть за сліди від уколів на руках. Один раз Вільям з партнерами ґрунтовно влипли. Йому світил великий строк, і адвокат натякнув, що благоразумнее плюнути на стан, під яким його випустили з в’язниці, і виявитися по ту сторону мексиканської границі
У Мехіко з’ясувалося, що всю торгівлю дурницею тут тримає якась особа по імені Люпита, що так добре ладила з поліцією, що та не тільки закривала очі на її бізнес, але й справно усувала конкурентів. Так що Вільямові довелося не тільки відмовитися від думки про власну справу, але ще й купувати в Люпити поганої якості й безбожно дороге зілля. Згодом, щоправда, сталі виручати рецепти
За рік, що він у Мехіко просидів на голці, Вільям раз п’ять пробував зав’язати, але із цього нічого не виходило. Востаннє він викарабкивался на суміші спиртного й коліс і від наркоти таки позбувся, зате на кілька тижнів неимоверно запив. Прочухавшись якось ранком, він ледве не задихнувся від заходу сили й з жахом зрозумів, що сморід ця виходить від нього самого. Як люди вмирають від уремії, Вільям бачив; його лікар, що оглянув, сказав, що ще б одна пляшка текіли - і кінець
Так чи інакше, але вже кілька місяців Вільям не коловся. Кайф, що давав саме ввійшов у моду кактус-пейот, йому якось не довівся. У Штати вертатися було зовсім без мази: там його чекав суд, а крім того, країну охопила теперішня антинаркотична параноя, зі старих знакомцев хто сіл, хто кудись зник, хто кинувся… Коротше, залишалося рухати далі на південь, у Колумбію, де, говорять, з якоїсь амазонської зелені навчилися робити новий наркотик, що загострює телепатичну сприйнятливість, - їм навіть зацікавилися росіяни й використали для контролю за мільйонами рабів у таборах. Вільяма проблеми телепатії теж завжди займали
Д. А. Карельський
Pages: 1 2
Збережи - » Короткий переказ роману Берроуза «Стирчак» . З'явився готовий твір.