Короткий Переказ добутку И. А. Буніна «Цифри»

Добуток не має сюжету як такого. У ньому аналізуються складні взаємини дорослого й дитини. Оповідання ведеться від першої особи. Автор звертається до свого маленького героя: «Мій дорогою, коли ти виростеш, чи згадаєш ти, як один раз зимовим вечором ти вийшов з дитячої в їдальню, зупинився на порозі – це було після однієї з наших сварок – і, опустивши ока, зробив таке смутне личко?» На прикладі однієї сварки доросла людина розповідає, як він добротою й чуйністю зміг знайти ключ до душі дитини, проникнути в його внутрішній мир. Описує він це у формі звертання до маленького героя – «великому пустунові».

  • «Коли що-небудь захопить тебе, ти не знаєш удержу: з раннього ранку до пізньої ночі ти не даєш спокою всьому будинку своїм лементом і біганиною. Зате я й не знаю нічого трогательней тебе, коли, насолодившись своїм буйством, ти притихнеш, побродиш по кімнатах і, нарешті, підійдеш і сиротливо пригорнешся до мого плеча! Якщо ж справа відбувається після сварки і якщо я в цю хвилину скажу тобі хоч одне ласкаве слово, то не можна виразити, що ти тоді робиш із моїм серцем! Як рвучко кидаєшся ти цілувати мене, як міцно обвиваєш руками мою шию, у надлишку тієї безмежної відданості, тієї жагучої ніжності, на яку здатне тільки дитинство!»

У цей день маля прокинулося з новою думкою, з новою мрією, що захопила всю його душу. Для нього тільки що відкрилися ще не звідані радості: мати свої власні книжки з картинками, піна, кольорові олівці – неодмінно кольорові! – і вивчитися читати, малювати й писати цифри. І все це відразу, в один день, якомога швидше. «Откр»вутром ока, ти негайно ж покликав мене вдетскую й засипав гарячими проханнями: якомога швидше виписати тобі дитячий журнал, купити книг, олівців, паперу й негайно прийнятися за цифри

  • - Але сьогодні царський день, усе замкнено,- збрехав я, щоб відтягнути справа до завтра або хоч до вечора: вуж дуже не хотілася мені йти в місто».

Серце говорило дорослому, що він робить у цю хвилину великий гріх – позбавляє дитини щастя, радості… Але отут йому спадає на думку мудре правило: шкідливо, не дозволяється балувати дітей, і він твердо відрізає: «Завтра. Раз сказаний – завтра, виходить, так і треба зробити». «Ну, добре ж, дядько! Помни ти це собі»,- з викликом відповів йому маля

Глава III -IV. Пустун придумав відмінну гру: підстрибувати, бити із всієї сили ногами в підлогу й при цьому так лунко скрикувати, що в дорослих ледве не лопалися барабанні перетинки. «Перестань, Женя»,- сказала йому мама. У відповідь на це він – «трах ногами в підлогу!» На більше строге зауваження хлопчик лунко й розгублено крикнув ще раз і вже без усякої радості, а тільки для того, щоб показати, що не злякався, криво й шкода вдарив у підлогу каблуками. Доросла людина кинулася до нього, смикнув за руку, так так, що маля вовчком перевернувся, міцно й з насолодою шльопнув його й, виштовхнувши з кімнати, захлопнув двері. «От тобі й цифри!»

  • «Від болю, від гострої й раптової образи, що так грубо ударили тебе в серце в один із самих радісних моментів твого дитинства, ти, вилетівши за двері, закотився таким страшним, таким пронизливим альтом, на який не здатний жоден співак у світі. І надовго, надовго завмер… Потім набрав у легені повітрю ще більше й підняв альт уже до неймовірної висоти…»

Потім паузи між верхньою й нижньою нотами стали скорочуватися,- крики потекли без угаву. До криків додалися ридання, до ридань – лементи про допомогу. Не дочекавшись її, дитина почав відігравати роль умираючі: «О-ої, боляче! Ой, ненька, умираю!»

Стало ясно: кричати йому вже не хочеться, голос схрипнув і зривається, зліз немає. Але він усе кричав і кричав!

  • «Було невмоготу й мені. Хотілося встати з місця, розгорнути двері в дитячу й відразу, яким-небудь одним гарячим словом припинити твої страждання. Але хіба це погодиться із правилами розумного виховання й з достоїнством справедливого, хоча й строгому дядьку?» Нарешті хлопчик затих…

Глава V. Дорослий все-таки виявив стійкість. Через півгодини після того, як маля затихло, він заглянув у дитячу. І те як? Підійшов до Дверей, зробив серйозну особу й розчинив їх з таким видом, точно в нього була якась справа. «Ти сидів на підлозі, зрідка посмикувався від глибоких переривчастих подихів, обичнихудетей після довгого плачу, і з потемнілим від розмазаних сліз личком бавився своїми невигадливими іграшками — порожніми коробочками від сірників, — розставляючи їх по підлозі, між розсунутих ніг, у якімсь, тільки тобі одному відомому, порядку. Як стиснулося моє серце побачивши цих коробочок! Побачивши що вошли, маля підняв голову й, дивлячись злого, повними презирства очами, хрипнуло сказав: «Тепер я ніколи більше не буду любити тебе».

Глава VI-VII. Самолюбство хлопчика було зломлено! Він був переможений. Але серце його буйствувало. Він біснувався, з гуркотом валяв стільці, бив ногами в підлогу, лунко скрикував від радісної спраги, що переповняла серце… Нарешті він упокорився…

Маля робко вийшло з дитячій

  • «Дядечка!- сказав він, знесилений боротьбою за щастя… – Дядечка, прости мене. І дай мені хоч краплю того щастя, спрага якого так солодко мучить мене».
  • Але життя уразливе. Вона зробила вдавано сумну особу. «Цифри! Я розумію, що це щастя… Але ти не любиш дядька, засмучуєш його…» «Так ні, неправда,- люблю, дуже люблю!»- гаряче викликнув хлопчик

И життя нарешті змилостивилося. «- Ну вуж Бог з тобою. Неси сюди до стола стілець, давай олівці, папір… И якою радістю засяяли твої очі! Як клопотав ти! Як боявся розсердити мене, яким покірним, делікатним, обережним у кожному своєму русі намагався ти бути! І як жадібно ловив ти кожне моє слово!»

Збережи - » Короткий Переказ добутку И. А. Буніна «Цифри» . З'явився готовий твір.

Короткий Переказ добутку И. А. Буніна «Цифри»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.