Дена Марта й дена Лусия, дочки дона Гомеса, оплакують брата, убитого доном Фелипе. Але обидві дівчини потай друг від друга закохані в дона Фелипе й насправді більше тривожаться за його долю, чим горюють про загиблого брата. Березня догадується про любов Лусии до Фелипе. Щоб викрити сестру в удаванні, вона говорить Лусии, що Фелипе схоплено в Севільї й буде відданий суду. Лусия, що за хвилину до цього вимагала смерті для вбивці брата, не може стримати сліз. Бачачи скорботу сестри. Березня розуміє, що чуття не обдурило її й Лусия дійсно закохане Вфелипе.

Дон Гомес одержує листа від старого друга капітана Урбина. Урбина повернувся з Вест-Індії, де нажив величезний статок, і тепер хоче женитися на Марті. Дон Гомес міркує: «Він одноліток мій. / Я старий і сивий. / Але в нього - сто тисяч песо! / А купа золотих монет / Чоловікові додає ваги, / З його знімає тягар років». / Урбина запрошує Гомеса з дочками в Ильескас, де в нього є садиба: незабаром в Ильескасе почнеться свято й відбудеться корида, так що гості не будуть нудьгувати. Гомес із дочками збирається виїхати завтра ж. Він вирішує поки не говорити Марті про сватовстве Урбини. Березня одержує записку від Фелипе, що він в Ильескасе. Дівчина боїться, що, залишившись там до свята, він потрапить у руки альгвасилов. Лусия поздоровляє батька з тим, що вбивця схоплений. Гомес, що вперше чує про це, радується звістці. Лусия більше не приховує своїх почуттів від Марти й корить себе за те, що ревнувала до неї Фелипе.

Фелипе і його друг Пастрана в Ильескасе. Пастрана вмовляє Фелипе бігти й радить йому вступити у війська адмірала фахар-до - там його ніхто не знайде. Але Фелипе хоче обов’язково побачити колись із Мартою, що от-от приїде в Ильескас. Фелипе знає, що й Марта, і Лусия закохані в нього. Сам він любить Марту й був би щасливий позбутися від Лусии.

Урбина й Гомес зустрічаються після довгої розлуки. Поручик, племінник Урбини, з першого погляду закохується Влусию.

На площі Ильескаса Поручик бореться з биком. Серед глядачів - Марта й Лусия. Бик вибиває Поручика із сідла, і, якби не Фелипе, що заколює бика, Поручик би загинув. Фелипе з Поручиком - старі друзі. Поручик радується нежданій зустрічі й дякує Фелипе за порятунок. Поручик розповідає, що його дядько хоче женитися на Марті, а сам він мріє взяти в дружин Лусию. Поручик запрошує Фелипе піднятися на балкон, де Марта й Лусия поздоровлять його з перемогою, але Фелипе відмовляється: він убив на дуелі їхнього брата й тепер ховається від правосуддя

Гомес обережно заговорює з Мартою про заміжжя. Хвалячи Урбину, він увесь час згадує про його племінника, і Марта вирішує, що батько хоче видати її за Поручика. Поручик, піймавши на собі погляд Марти, думає, що вона в нього закохалася, але його серце належить Лусии, а Марту він охоче уступає дядькові. Урбина робить Марті речення, і її омана розсіюється. Вона журиться: «Ужель до труни / Ми уразливі для любовних стріл? / ПРО, як сумний наша людська доля!» Урбина чекає відповіді від Марти. Фелипе, що непомітно затесався серед гостей, наближається до Марти й на мить відкидає плащ, що приховує його особа. Березня відмовляє Урбине: вона дала обітницю цнотливості й не може його порушити. Гомес у люті: як сміє дочка ослухатися його! Березня пояснює, що дотепер обітниця не заважала їй бути покірною дочкою, і вона мовчала, але тепер прийшов час оголосити про нього привселюдно. Фелипе в здивуванні. Березня пошепки обіцяє все пояснити йому пізніше.

Капітан Урбина приїжджає в Мадрид у надії схилити Марту до заміжжя. Але Гомес повідомляє йому, що Марта веде чернечий спосіб життя й навіть перестала наряджатися. Урбина не ладь женити племінника на Лусии, і Гомес сподівається, що приклад сестри благотворно подіє на Марту: «И щастя сестрин вид / Змусить Марту кинути дурниці: / Де марні угоди, / Там заздрість жваво протверезить». Поручик зараз далеко: він виступив у похід разом з герцогом Македой. Коли він повернеться, він порозуміється Лусии в любові й поведе її під вінець

Вертається Поручик. Він докладно розповідає про боротьбу з маврами й узятті міцності Мамора. З’являється Марта в чернечому одіянні: вона була в лікарні й допомагала стражденним. Вона має намір ужити своє придане для будівлі лазарету. Гомес, неспроможний відговорити її, погоджується на всі, сподіваючись, що незабаром вона кине свої примхи. Під ім’ям дона Хуана Уртадо до Гомесу приходить Пастрана. Він говорить, що прибув з доручення севильского суду, щоб одержати доручення від Гомеса - тоді злочинцеві Фелипе не минути страти, Фелипе хоче відволікти в такий спосіб Гомеса й, користуючись тим, що Гомес не знає його в особу, з’явитися в нього в будинку. Пастрана боїться, що Лусия довідається його, але Марта обіцяє обдурити пильність сестри. Гомес радується, що звістка про арешт фелипе підтвердилася, і охоче дає Пастране всі необхідні папери. Гомес жадає мести, Марта ж повторює про милосердя й про необхідність прощати ворогам. У будинок Гомеса приходить фелипе, переодягнений хворим студентом. Березня жалує бідолаху й всупереч волі батька хоче залишити його в будинку доти, поки не буде побудований лазарет. Вона грозить, що якщо Гомес прожене хворого, то вона піде разом з ним. фелипе, що назвався ліценціатом Нибенимедо, говорить, що може давати уроки латині, і Марта відразу хапається за цю ідею: щоб краще розуміти молитви, їй необхідно брати уроки латині. Коли всі виходять із зали й Марта з Фелипе залишаються одні, вони обіймаються. Випадково входить Гомес, і Марта робить вигляд, що підтримує ліценціата, що втратив свідомість

Урбина, захоплюючись благочестям Марти, жертвує вісім тисяч золотих на будівлю лікарні. Гомес хоче довідатися, які успіхи Марти у вивченні латині. Фелипе просить Марту провідміняти слово «dura», але Марта грає образу, і, хоча Фелипе пояснює їй, що «dura» по-латинському значить «сувора», не хоче нічого змінювати. Залишившись одні, Марта й Фелипе цілуються. Входить Лусия, що дотепер не видавала Фелипе, сподіваючись, що він проникнув у будинок заради її. Вона терзається ревнощами й хоче викрити ошуканців. Лусия говорить Марті, що її кличе батько, а коли сестра виходить, корить Фелипе за зраду. Федипе запевняє Лусию, що любить її одну. Коли він проникнув у будинок, щоб з нею побачитися. Березня його довідалася й хотіла видати батькові: щоб урятувати своє життя, воно прикинувся закоханим у Марту. Лусия кидається Фелипе на шию. Марта, Що Ввійшла, застає їх разом і, підслухавши любовні визнання Фелипе, вирішує, що він неї обманює. Коли Лусия йде, давши Фелипе слово стати його дружиною, Марта влаштовує Фелипе сцену ревнощів і кличе Гомеса, Поручика й Урбину, щоб схопити негідника. Усі збігаються на заклик Марти. Гомес уражений, почувши з вуст дочки слова: «Бог разрази мене». Березня, одумавшись, робить вигляд, що сварить ліценціата, що сказав цю фразу й помянули ім’я Добродії всуе. Вона повторює цю фразу, що він нібито сказав і яку вона не може йому простити: «Сказати «Бог разрази мене»!.. / Упадіть ниц иль геть із будинку!» - і б’є Фелипе. Гомес докоряє Марту в зайвій строгості, Урбина називає її святий, скривджений Фелипе хоче піти, але Марта, причиняючись стурбованою долею бедного хворого, дозволяє йому залишитися й навіть просить у нього прощення. Поручик, залишившись один на один з Фелипе, запитує його про причину маскараду. Він догадався, що Фелипе закохано в Марту, і готовий усіляко допомагати йому. Фелипе ж думає про те, як розташувати Лусию до Поручика. Фелипе говорить Лусии по секреті, що боїться ревнивого Поручика, закоханого в неї. Щоб збити його зі сліду, він нібито сказав Поручикові, що закохано в Марту, і радить Лусии, щоб остаточно приспати пильність Поручика, прихильно приймати його залицяння. Лусия знехотя погоджується

Марта, бачачи тугу коханого, пропонує влаштувати вечерю в ріки. Пастрана вважає, що краще влаштувати гулянку у відокремленому саду біля парку Прадо. Він хоче видалити двох старих - Гомеса й Урбину - з Мадрида, тоді закохані зможуть обвінчатися й ніхто вже не зможе їх розлучити. Пастрана під видом дона Хуана Уртадо є до Гомесу з повідомленням, що в Севільї вже оголошений вирок убивці його сина й злочинець буде обезголовлений на площі. Його майно повинне перейти в руки Гомеса. Якщо Гомес хоче побачити страту лиходія, йому треба поспішати в Севілью. В Урбини, виявляється, теж є справи в Севільї, і старі друзі вирішують їхати разом. Березня, роблячи вигляд, що хоче допомогти Лусии обвінчатися з Фелиле, умовляє її про людське око дати Поручикові згода вийти за нього заміж. Простодушна Лусия попадається на цю вудку й обіцяє Поручикові свою руку

Pages: 1 2