Кобзарі - це мандрівні музиканти-співаки. Часто вони були сліпі, і їх водили по белу світла хлопці-поводирі. Тихою ходою мандрував кобзар від міста до міста, від села до села, прислухався, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радість у своїх думах-піснях

Колись кобзарів можна було побачити й на ярмарку, і на церковній площі, і в убогій хаті, а те й просто серед поля. І скрізь, і всюди перебували йому слухачі, і в кожного завмирало серце від кобзарської пісні. Часто кобзарів брали із собою в бойові походи козаки. І тоді закличний і мужній голос бандури звучав на козацькій чайці серед широкого Дніпра або бурхливого моря, підтримуючи бойовий дух переможних воїнів

Мудрим, безстрашним, високі духом кобзарі несли людям слово правди. Вони призвали народ до єднання. Піднімали його на боротьбу за свою волю. Оспівували подвиги мужніх лицарів-героїв. Пісня кобзарів чи була не сильніше будь-якої зброї. Хто приходив на нашу землю з мечем, прагнув відразу зачарувати у свої криваві пазурі кобзарів. А якщо вони попадалися, то були люто покарані

И, незважаючи ні на що, знамените кобзарське мистецтво здолало всі пекельні кола, пережило час і збереглося до наших днів