Книга в моєму житті (есе на вільну тему)

Подорож у тисячу миль починається з одного кроку. (Древнє китайське прислів’я). Говорять, що перше сьогодення знайомство людини із книгою відбувається завжди випадково, незважаючи на те, що в будинку, де він виховувався, можливо, є багато книг. Так відбулося й із мною. У моїх батьків більша домашня бібліотека, але та книга, що відкрила для мене мир художньої літератури, потрапила мені в руки випадково. Я б сказав, навіть проти моєї волі. Батьки виховували в мені повага до книг, але в мене воно так і не з’являлося. Я любив вирізати з картону всякі фігурки й склеювати з них які-небудь композиції. Один раз я щось склеював і як прес використовував першу товсту книжку, що попалася на очі. Коли це помітили батьки, вони мене пожурили й змусили поставити книжку на місце

Я недбало поклав книгу на стелаж плиском. Батько зажадав, щоб я поставив її як покладене – у загальний ряд. Я вирішив, що треба мною просто знущаються, і надувся. Тоді батько сказав мені, що, якби я знав, що в цій книзі написано, я б поводився зовсім по-іншому. На щастя, я був цікавий. Так ще батько підлив масла у вогонь, сказавши, що якби я виявився на незаселеному острові й мені попалася будь-яка книга, то вона б стала для мене дорожче всього на світі. От таким невигадливим шляхом я відкрив для себе книгу Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита».

З першого прочитання я вловив у ній тільки барвисті картини дії й фантастичні моменти. Потім я перечитував її ще кілька разів. І нарешті відкрив у романі Булгакова щось глибоке, особисте й навіть інтимне для’ своєї душі. Тепер, коли я говорю про Булгакова і його добутки, то мимоволі говорю про себе. З російських письменників він мені найближчий і буде супроводжувати мене все моє життя

Назавжди запам’яталося мені відчуття гострої жалості – як при розставанні з дуже близькою людиною, коли я перевернув останню сторінку роману «Майстер і Маргарита». Мені здається, Булгаков своїми добутками відтворив власне життя в мріях і реальності. Його доля як письменника була трагична. Але цьому провиною, я вважаю, було не суспільство взагалі, а неспівзвучність письменника радянській епосі. Булгаков не смог і не захотів стати «радянським» письменником. Це глибоко моральний учинок людини, учинок, гідний наслідування. Свої, поки ще невеликі, проблеми я намагаюся вирішувати в ключі мого улюбленого письменника. Терпінню й мужності також можна вчитися в Булгакова. Згадаємо, як письменник кінчає свій добуток «Життя пана де Мольера»: «И я, якому ніколи не призначено його побачити, посилаю йому свій прощальний привіт!» Ці слова письменника як би сказані їм про себе самому, про письменника, охарактеризованому їм так: «Терпляче й самозабутньо писав він все життя – і здебільшого в «стіл», іноді, втім, не витримуючи, знищуючи рукопису, зовсім як його літературний герой, майстер у строгій шапочці, загнаний у божевільний будинок дружними зусиллями критиків …»

Письменник Булгаков своїм життям і творчістю довів мені, що справа, якій людина присвячує своє життя, існує в більше високому вимірі, чим його особистість. Його життєва справа перебуває в області ідей і духу. Книга талановитого письменника здатна допомогти знайти життєву гармонію многим її читачам. До зустрічі із глибокою книгою, я вважаю, життя людини не має особливого змісту. На тлі художнього досвіду книги, що запала йому в душу, людина починає серйозно осмислювати своє життя. Письменник як би говорить своєму читачеві: «Ви породжені на землі, щоб виконати своє призначення».

Отже, прочитання мною роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» збудило в мені один раз бажання пошукати ще більш глибокий зміст у нашій дійсності. Я прочитав на сьогоднішній день майже всього Булгакова й продовжую із задоволенням читати інші книги. Час засилля масової інформації не може вплинути на мою любов

Прочитана остання сторінка. Я відкладаю книгу убік, але ще довго разом з головними героями перебуваю в самій гущавині подій. Лише згодом до мене приходить розуміння глибокого змісту добутку, окремих його деталей

Що притягає мене до цієї книги, змушує вертатися до неї знову й знову? Звичайно ж, це фантастичність сюжету, незвичайна композиція, звертання до біблійних часів, зв’язок ссовременностью.

Булгакова не можна віднести до письменників-фантастам, але його роман «Майстер і Маргарита» повний загадок, таємниць і мистики. «Я – містичний письменник»,- говорив про себе Булгаков. Крім того, автор – чудовий психолог, що показав у своєму добутку целую галерею різних людських характерів. Це баламут Бегемот і бешкетник Фагот-Коровьев, мрійливий Іван Бездомний і скептичний Берліоз, талановитий майстер і розважливий Поплавский. Але найбільше роман зацікавлює своєю реалістичністю, актуальністю

Заворожує початок добутку: «Один раз весною, у годину небувало жаркого заходу, у Москві…» з’явилася компанія, що розбурхала на кілька днів місто, внесшая в його розміряне життя сумбурність і непередбачуваність. Якийсь час вона користувалася великою популярністю в публіки, задовольняючи самі низинні її бажання: розкидаючи гроші, наділяючи дам розкішними туалетами, даючи щедрі хабарі. Булгаков виступає як нещадний обвинувач жадібності, бездушшя й лицемірства суспільства. У звертанні до самих гострих питань він нагадує своїх великих попередників Н. В. Гоголя й М. Е. Салтикова-Щедріна, яких автор «Майстра й Маргарити» уважав своїми вчителями. З волі письменника сатанинський початок у людях намагається виправити диявол. Воланд нічого не робить випадково, нерозважно.

Жорстокий урок він підносить людям, ласим на спокуси: убрання тануть у повітрі, гроші перетворюються в прості наклейки. Але люди не розуміють преподаного їм уроку, а винять у всім «чорну магію»: «Дає якийсь сукин син червінець, я йому здачі… Мінут через п’ять дивлюся: замість червінця папірець із нарзанної пляшки!.. Учора в цьому Вар’єте (недруковані слова) якась гадюка-фокусник сеанс із червінцями зробив (недруковані слова)». У боротьбу з нею вступають всі сили міської міліції, але діють вони земними засобами, не усвідомлюючи, що проти чаклунства людська логіка неспроможна. Весела компанія продовжує розгул, не вважаючись навіть із думкою високопоставлених осіб, а це вже злочин проти основ радянського суспільства. Жартівники зазіхають на свята святі держави – його преданнейших службовців, залишаючи від чиновника тільки костюм, що виконує роботу чітко й вірно. Компанія Воланда перетворює в хор ціла установа без шкоди для справи. У цих сатиричних картинах – серйозне обвинувачення радянської бюрократії в бездушші й фальші. Смішні на перший погляд епізоди при більше вдумливому читанні лякають. Гумор поступово переміняється гротеском. Стає зрозумілий задум автора: показати порочність і абсурдність суспільного будуючи

Але не користь і порок, а любов править миром, тому другою провідною темою роману є життя й доля майстри й Маргарити. У взаєминах закоханих розкриваються кращі сторони людей: доброта, щирість, здатність до самопожертви, безкорисливість і чистота помислів. Ці герої виняткові, не схожі на простих обивателів. Дійсно, яка жінка заради примарного щастя зі злиденним філософом пожертвує своїм матеріальним благополуччям. І майстер заради шматка хліба не піде на компроміс із совістю, правдою, самим собою

Щирі у своїх почуттях, герої наділяються дивно сильною й глибокою любов’ю: «Вона подивилася на мене здивовано, а я раптом, зовсім зненацька, зрозумів, що я все життя любив саме цю жінку! … Ми розмовляли так, начебто розсталися вчора, начебто знали один одного багато років». Куприн у повісті «Суламифь» говорить, що щира любов виникає між двома серцями, можливо, раз у тисячоріччя. Мені здається, саме це й відбувається з майстром і Маргаритою

Як не любить Булгаков своїх героїв, він намагається не ідеалізувати їх.

Маргарита не свята: вона змінює чоловікові, обманює його, а коли здобуває чарівну силу, першою справою мстить кривдникам свого улюбленого: «Вона била вазони з фікусами… верталася в спальню й кухонний ніж різала простирадла, била засклені фотографії… Так, говорять, що й дотепер критик Латунский блідне, згадуючи цей страшний вечір…»

Провидіння, що легко з’єднало героїв, і розводить їх так само швидко: майстри забирають у клініку для душевнохворих, Маргарита вертається до чоловіка. Здається, автор спеціально розлучає закоханих, перевіряючи їхнього почуття. Заради одного погляду улюбленого Маргарита продає душу дияволові. Мимоволі пригадуються рядки з вірша Ганни Ахматовій «Лотова дружина»:

Pages: 1 2

Збережи - » Книга в моєму житті (есе на вільну тему) . З'явився готовий твір.

Книга в моєму житті (есе на вільну тему)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.