Нємцова у своїй творчості дуже яскраво виразила соціальні погляди «низів». Її світогляд і характер творчості прекрасно проаналізовані в статті Ю. Фучика « ЩоБореться Божена Нємцова». Нємцова починає свій творчий шлях з подолання романтичних ідеалів. Перші казки вона видає в 1845 році, напередодні революції 1848 року. На відміну від Эрбена вона не прагне до точного запису народних сюжетів, а підкоряє фольклорні мотиви своїм творчим задумам. Більшість її казок - літературні

Демократичні симпатії письменниці розкриваються в казках, що прославляють творчу працю, емансипацію жінки, моральний вигляд бідної людини. У всіх казках- побутова або чарівна, лірична або сатиричних - письменниця затверджує, що праця є джерелом добрих початків, шляхетності й гуманізму. У кращих її казках («Дванадцять місяців», «Щастя Яромила», «Мудрий ювелір») герої завойовують щастя своєю працьовитістю. Дванадцять місяців добре знали пасербицю тому, що постійно бачили її за роботою: те, що збирає в лісі хмиз, те працюючої в полі або саду, те несучої з ріки воду. Ростити прекрасні сади - вище щастя для Яромила, а Радош («Мудрий ювелір»), навіть ставши королем, робить своїми руками прикраси дружині й вважає за необхідне вчити своїх дітей якому-небудь ремеслу

Характерно для Немцовой, що навіть у казках відчувається її прагнення до реалізму. Романтично піднятий погляд на мир далекий письменниці. Майже у всіх казках Нємцова намалювала прекрасні й сильні жіночі образи. Більша любов, неабиякий розум, сміливість, уміння переносити труднощі - такими якостями вона наділила своїх героїнь («Сіль дорожче золота», «Хитра селянка» і ін.). У жартівливих побутових казках Нємцова розкриває прекрасні риси простого людини-патріота, що любить свою країну, свій рідна мова, хороброї й безкорисливого («Пастух і лицар», «Як Гонза вчився латині» і ін.). У Б. Немцовой є казки, спеціально написані для маленьких дітей. Майже всі вони мають подібні мотиви в російському фольклорі

У казках Немцовой, адресованих дітям, ми знайдемо типові форми дитячого фольклору: кумулятивну казку, побудовану на повторі у зв’язку з наростанням дії («Петушок і курочка»), надокучливу казку («Казка без кінця», по типі росіянці «Про білого бичка»), жартівливу й повчальну казку («Про неслухняний козлятках»), казку, що відтворює трудові процеси («Про пряникову хатинку», де селянка, рятуючи дітей, причиняється глухий і на кожне питання замість відповіді говорить, що вона робить із льном: збирає, мочить, тріпає, пряде й т.д.).

Нємцова майже не переробляє сюжети народних дитячих казок, а відбирає такі варіанти, у яких немає мистики й страшних фантастичних істот. Правда, і тут вона творчо підходить до матеріалу: уводить ряд гумористичних сцен, побутових реалістичних деталей. Народності мови, гра словом, немудре повчання, жвавість діалогів і м’який гумор у казках Немцовой давно завоювали прихильність маленького читача. На російську мову переведений збірник казок «Пастух і лицар», кілька казок включені в збірник «Чеські народні казки». Сюжет словацької народної казки «Дванадцять місяців», обробленої Немцовой, привернув увагу С. Я. Маршака. Поет переказав цю казку й на її основі написав п’єсу

Наприкінці XIX століття у Чехії спостерігається спад національно-визвольного руху. Чеська буржуазія, прагнучи зміцнити своє економічне становище, відмовилася від політичної боротьби з австрійським урядом. Однак прогресивну інтелігенцію продовжують хвилювати соціальні й національні проблеми. Посилення боротьби робітничого класу за свої права, створення в 1878 році соціал-демократичної робочої партії допомагають передовим письменникам побачити нові сили, на які можна обпертися. Народ, як єдиний носій ідей звільнення, стає героєм добутків багатьох чеських письменників кінця XIX - початку XX століття. Втім, деякі письменники (Ян Неруда) зуміли побачити найгостріші соціальні протиріччя не тільки з позицій національного звільнення, більшість же тісно зв’язувала суспільну нерівність насамперед з національним питанням. Але як ті, так і інші бачать у народі єдину силу, здатну боротися до кінця