Площа - 9976,19 тис. кв. км.

Населення - 23,1 млн. чоловік.

Столиця - Оттава (700 тис. жителів) .

Офіційні мови - англійський і французький.

Більша частина країни розташована в тих же географічних широтах, що й СНД. Крайній південь Канади лежить на одній широті із Грузією, а острова Канадського Арктичного архіпелагу перебувають на відстані близько 1000 км від Північного полюса.

Канада багата лісом, корисними копалинами, хутровим звіром; на її території багато рік з більшими запасами водної енергії. На півдні - великі масиви родючих земель.

Першими колоністами Канади були вихідці із Франції, що оселилися на початку XVII в. на берегах ріки Св. Лаврентія. Канада в той час іменувалася Новою Францією. Французькі торговельні компанії заснували тут факторії й швидко багатіли, ськуповуючи за безцінь в індіанців шкурки коштовних хутрових звірів.

Хутрові багатства Канади привертали увагу й англійців. Між загонами англійців і французів постійно відбувалися збройні зіткнення. Конкуруючі пушно-хутряні компанії намагалися обманом і підкупом залучити на свою сторону індійські племена, розпалювали між ними ворожнечу. Корінне населення відтиськувалося в глухі райони й вимирало. Зараз індіанців і еськімосів ледве більше 1 % населення.

Як тільки США придбали незалежність, вони стали заздритися на англійські колонії. В 1846 р. було встановлено, що 49-я паралель стане границею між США й Канадою. Але й після цього траплялися збройні зіткнення через канадські землі. Щоб захистити свої колонії в Північній Америці, Англії необхідно було об’єднати їх політично й економічно. Для цього в 1867 р. їх перетворили у федерацію один з перших домініонів Великобританії. Уряд Англії заохочувало еміграцію з метрополії в Канаду. В 1885 р. атлантичне й тихоокеанське узбережжя зв’язала транськанадськая залізниця.

У Канаді одержали поширення американські методи розвитку капіталізму в сільському господарстві. У родючих степових провінціях (Манитоба, Саськачеван і Альберта) застосовувалася система майже безкоштовної роздачі переселенцям більших земельних ділянок. На початку XX в. Канада перетворилася в найбільшого постачальника пшениці на світовий ринок.

Слідом за залізничним будівництвом і заселенням прерій почалося освоєння мінеральних і енергетичних багатств країни. На початку XX в. американські й англійські компанії побудували тут перші рудники, гідроелектростанції, целюлозно-паперові й металургійні заводи. Канада стала одним з найбільших виробників кольорових металів (алюмінію, свинцю, цинку, нікелю, міді) , деревної маси, газетного паперу, пиломатеріалів. З 1903 по 1914 р. у Канаду прибуло 2,5 млн. нових поселенців. Крім англійців серед них були вихідці з Німеччини, зі Ськандинавського півострова, з колишній Австро-Угорщині, із царської Росії (особливо з України) і інших країн. Тепер англоканадцев - близько 1/2 населення, франко-канадців-більше 1/4. Тут живе досить багато німців, італійців, українців, голландців.

Канада - розвинена індустріально-аграрна країна. Вона займає серед капіталістичних країн шосте місце по випуську промислової продукції. По кількості промислової й сільськогосподарської продукції на душу населення Канада уступає серед капіталістичних країн лише США й Швейцарії. Частка Канади в промисловому виробництві капіталістичного миру досягає 3,1 %, у той час як її населення відповідно дорівнює лише 0,6%.

Більша частина продукції сільського господарства, гірничорудної й лісової промисловості експортується. У післявоєнний період підсилилося проникнення в господарство Канади монополій США, а історично сформовані господарські зв’язку Канади й Англії в значній мірі ослабнули. Крім великих заводів обробної промисловості американські монополії створили в Канаді підприємства, що експлуатують величезні природні багатства цієї країни.

Щоб краще уявити собі Канаду, подивимося на цю країну очами туриста, що подорожує по ній від Атлантичного до Тихого океану. Коли літак підлітає до Канади, через його ілюмінатори видні в океані численні рибальські судна. Подекуди блищать на сонце айсберги.

Тут, біля острова Ньюфаундленд, перебувають великі мілини (банки) , де ськапливаются величезні косяки тріськи. На банках щорічно виловлюють більше 500 тис. т риби, тобто половину канадського улову. Сюди заходять на промисел і судна США, Японії, Англії, Франції, Іспанії.

Острів Ньюфаундленд розташований у входу в одну з найважливіших водних артерій Північної Америки - ріку Св. Лаврентія. Міст на острові мало. Основна частина населення живе в розкидані по березі рибацьких селищах. Західний край острова покритий густим хвойним лісом. Тут багато целюлозно-паперових комбінатів. По виробництву целюлози й паперової маси Канада посідає друге місце у світі (після США) , а по газетному папері - перше. Більшу частину її Канада вивозить у США й Англію.

Приморські провінції Канади - Нова Шотландія, Нью-Брансуик і острів Принца Едуарда - у ранній період історії відігравали провідну роль у господарстві країни. Але вони втрачали значення в міру колонізації центральних і західних частин країни. Більшість жителів приморських провінцій - нащадки вихідців із Британських островів; це рибалки, моряки й лісоруби, суворі на вид, що звикли до важкої праці люди. Найбільш розвинена промисловість у Новій Шотландії. Тут, у місті Сидні, у районі покладів кам’яного вугілля виникла чорна металургія. У головному місті провінції - Галифаксе розвинена нафтопереробна промисловість, суднобудування й авіабудування.

Узбережжя Атлантичного океану з’єднує з Великими озерами ріка Св. Лаврентія - важливий транспортний шлях. Але пороги заважали проходу морських суден з океану в озера. В 1959 р. завершене спорудження морського шляху по ріці Св. Лаврентія. По ріці до Великих озер ідуть морські судна. По цій водній магістралі вивозять вантажі з Канади й промислових районів північного сходу США. Ріка протікає через густонаселені південні райони провінції Квебек, по берегах її розкидані численні ферми, оточені обробленими полями, городами й садами. У головному місті провінції - Квебеке - 500 тис. жителів. У цій же провінції перебуває найбільше місто Канади - Монреаль (близько 3 млн. жителів) . У жоднім місті миру, крім Парижа, не живе стільки людей, що говорять по-французькому, ськільки в Монреале. Місто розкинулося на великому острові. У діловому центрі його піднімаються хмарочоси банків, страхових компаній, торговельних і промислових фірм. Монреаль розташований поруч із промисловими штатами північного сходу США. У безпосередній близькості від міста перебувають більші масиви хвойних лісів, великі залізорудні родовища й богатие водною енергією ріки. Монреаль - найбільший промисловий центр Канади. Тут є підприємства нафтопереробна, енергетична, харчовий і половина підприємств канадської легкої промисловості. Економічному розвитку Монреаля сприяє його зручне транспортне положення. Ріка Св. Лаврентія зв’язує місто з Великими озерами й Атлантичним океаном. Монреаль - найважливіший транспортно-перевалочний пункт Канади. Це найбільш великий культурний центр країни. Тут три університети - французький і два англійських, театри, музеї, найбільші в країні тілі - і радіостудії. В 1967 р. відзначалося сторіччя об’єднання розрізнених англійських колоній Північної Америки в канадську федерацію. До цієї події було присвячене відкриття в Монреале Всесвітньої виставки “Експо-67” . Одним із самих великих її павільйонів був радянський.

Від Монреаля недалеко до столиці Канади - міста Оттави. Це порівняно невелике, тихе місто. Тут немає великих промислових підприємств, але багато будинків міністерств, посольств іноземних держав, особняків чиновників і дипломатів. У центрі Оттави розташований парламент Канади - трохи зменшена копія парламентського будинку в Лондоні. У місті два університети, англійські й французький, великі бібліотеки, Національна галерея, Національний музей, науково-дослідний центр.

До півдня від столиці багато ферм, і кожна з них спеціалізується на вирощуванні певної культури: капусти або салату, огірків або ягід. На берегах Великих озер десятки як би перехідний друг у друга міст. Це - індустріальне серце Канади. Багато хто із цих міст відіграють провідну роль в окремих галузях канадської промисловості: у Сарнии - хімічні заводи, у Гамильтоне - чорна металургія, в Ошаве, Уинсоре - автобудування, у Порт-Колборне виплавляють нікель. У головному місті провінції Онтаріо - Торонто переважають машинобудівні й електротехнічні заводи, поліграфічні й взуттєві підприємства.

Pages: 1 2