Іван Франко (1856-1916). Псевдоніми – Джеджалик, Кремінь, Марко

Псевдоніми - Джеджалик, Брут Фома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, Виршороб Голопупенко та інші (близько 100 псевдонімів і криптонимов). Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуевичи Дрогобичского повіту в Східній Галичині (тепер Львівська область) у сім’ї коваля Якова Франко й Марії Кульчицкой-Франко. Протягом 1862-1864 років він учиться в початковій школі в с. Ясеница Сольна, в 1864-1867 роках – у школі при Василианском монастирі в Дрогобичі. Смерть батька в 1865 році була для Івана непоправною втратою. В 1867-1875 року він учиться в Дрогобиской гімназії

У гімназії Франко починає писати власні добутки. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам’яті батька, що вмер у ніч Великодня. В 1872 році вмерла його мати. У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець», «У столярні») художньо передані окремі моменти із цієї пори життя И. Франко. Учачись у гімназії, Франко виявив феноменальні здатності: міг майже дослівно повторити інформацію, що подавалася вчителями на заняттях; глибоко засвоював зміст прочитаних книг. Читав дуже багато: добутку європейських класиків, культурологічні, історико-філософські, популярні книги про природничі науки. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана їм бібліотека, у якій налічувалося близько 500 книг на українському й інших європейських мовах. У досконалості володіючи німецькою й польською мовами, Франко у віршованій формі написав кілька драматичних сцен на сюжети із всесвітньої історії, перевів на українську мову окремі добутки античних і новітніх авторів. В 1874 році його ранні вірші були надруковані на сторінках львівського студентського журналу «Друг». В 1875 році И. Франко надійшов на філософський факультет Львівського університету, увійшов до складу редакції журналу «Друг». В 1876 році з’явився перший збірник віршів Франко «Балади й оповідання». У наступному році він почав друкувати оповідання із широко задуманого циклу «Борислав». В 1878 році поета вперше заарештували. Франко інкримінують соціалістичну агітацію й пропаганду. З його спогадів: «Дев’ять місяців, проведених у в’язниці, були для мене катуванням. Мене трактували як звичайного злодія, посадженого серед самих злодіїв і волоцюг. А те, що вікно заради духоти повинне було бути день і ніч відкрито й до дверей продували, то я щодня просипався, маючи на голові повно снігу, навіяного з вікна».

Проте, у тюремній камері він написав нищівну сатиру «Сморгонская академія», епіграми на реакційних москвофильских лідерів – Богдана Дидицкого, Венедикта Площанского. Після звільнення разом з Михайлом Павликом И. Франко засновує новий журнал «Суспільний друг» (в 1878 р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає в цьому ж році два збірники журнального типу – «Дзенькіт» і «Молот», які були своєрідним продовженням газети. У цих виданнях побачили мир такі його добутки, як «Товаришам з в’язниці», «Муляри», гостро полемічні статті «Критичні листи до галицької інтелігенції», «Література, її завдання й найважливіші штрихи». Франко в цей час також багато перекладає з різних літератур, публікує переклади в серії книг «Дрібна бібліотека» (1878 – 1880). Письменника стомлювала повсякденна робота, перервалася довголітня дружба з Ольгою Рошкевич, що змушена була під тиском батьків вийти заміж за інший. Драматичне розгортання взаємин з дівчиною відбилося в ліричному циклі «Картка любові» (1878 – 1880). В 1880 році його вдруге заарештували. И. Франко був три місяці ув’язненим у коломийской в’язниці. Письменникові звинувачували в підбурюванні місцевих селян проти «законного порядку». У в’язниці Франко написав поетичний цикл «Думи пролетаря». Враження від коломийского висновки передані в добутку «На дні». З 1881 року у Львові при найбільш активній участі Франко виходить журнал «Мир». У ньому друкується його роман «Борислав сміється». У цей же час він створює повість «Захар Беркут», перекладає трагедію «Фауст» Ґете, поему «Німеччина» Гейне, рецензує збірник «Хутірна поезія» П. Кулиша, пише ряд статей про Т. Шевченко. Перу И.Франко належать понад 100 оповідань, десять романів надзвичайно широкої тематики. Тому Іван Франко по праву займає особливе місце в українській літературі. Він відомий за межами України не тільки як поет, письменник, драматург, але й літературознавець, фольклорист, історик, перекладач. Із щедрого колодязя Франко черпають творча наснага нові покоління письменників, живописців, композиторів. «Які прекрасні щаблі дають у наші дні ті насіння, що його разом з іншими сіяв і наш Франко», – писав Олесь Гончар

Основні добутки: поетичні збірники «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Измарагд», поеми «Мойсей», «Іван Вишенский», повести «Перехресні тропи», «Захар Беркут», казка «Фарбована лисиця», драма «Украдене щастя».

Збережи - » Іван Франко (1856-1916). Псевдоніми – Джеджалик, Кремінь, Марко . З'явився готовий твір.

Іван Франко (1856-1916). Псевдоніми – Джеджалик, Кремінь, Марко





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.