Поступово я погасила всі свічі одну за інший, залишивши запаленими лише ті, які горіли в його голови верб ногах. Він лежав немов загіпнотизований. Потім, усе ще плавно Рухаючись під музику, я згасила свічі в його але м. Але, коли я врочисто направилася до однієї зі свіч, що горіли в його голови, він піднявся на ноги й з голосним і пронизливим лементом жаху кинувся зі студії. Тим часом ми з піаністом, знесилівши від сміху, звалилися один одному на руки…"

Кілька років через, під час першої світової війни Дункан приїхала в Рим і зупинилася в отеленні "Реґіна". По дивному випадку, Д»Аннун-цио займав сусідню з нею кімнату. Щовечора він відправлявся обідати до маркізи Казатти. От як описала Дункан їх новий^-зустріну: "Після обіду ми повернулися в залу з орангутангом, і маркіза послала за своєю ворожкою. Вона ввійшла у високому гострому ковпаку й плащі чаклунки й прийнялася пророкувати нам долю по картах

И в цю хвилину ввійшов Д»Аннунцио. Д»Аннунцио був дуже марновірний і вірив всім ворожкам. Ворожка сказала йому: "Ви полетите по повітрю й зробите величезні подвиги. Ви впадете й виявитеся у врат смерті. Але ви проб’єтеся крізь смерть, уникнете її й доживете до великої слави". Мені вона сказала: "Ви зумієте розбудити нації до нової релігії й заснувати великі храми по усьому світі. Ви перебуваєте під надзвичайно міцним захистом, і коли вам загрожує нещасний випадок, вас охороняють великі ангели. Ви доживете до дуже похилого віку. Ви будете жити вічно". Після цього ми повернулися в готель. Д»Аннунцио сказав мені: "Щовечора я буду приходити до вас о дванадцятій годині. Я скорив всіх жінок у світі, але я повинен ще скорити Айседору". І щовечора він приходив до мене о дванадцятій годині. Він розповідав мені дивні речі про своє життя, своїй юності й мистецтві. Потім він приймався кричати: "Айседора, я не можу більше! Візьми мене, візьми ж мене!" Я тихенько випроваживала його з кімнати. Так тривало біля трьох тижнів. Нарешті я виїхала". Напевно, це був єдиний випадок, коли письменник не домігся свого…

Pages: 1 2