В особі свого героя, талановитого письменника Мартіна Идена, Лондон показав трагедію художника в капіталістичній Америці. Образ Мартіна Идена - одне із кращих створень Лондона. Простий матрос, виходець із народу, Мартін Ідеї, почуваючи в собі талант і покликання, прагне стати письменником. Ціною неймовірної праці, колосальної напруги фізичних і духовних сил він ліквідує пробіли у своєму утворенні й починає писати. Його оповідання, повісті, вірші правдиві, цікаві, оригінальні: Але їх ніхто не друкує. Редакції й видавництва повертають йому рукопису назад. Хто для них Иден? Людина без ім’я, жалюгідний бідняк. Історія Мартіна Идена - це історія його боротьби із суспільством. Иден відрізняється великою наполегливістю, він вірить у себе, у прийдешній успіх. Він намагається боротися, але сили його поступово висихають.

Мартін Ідеї - жертва суспільства, але він у той же час жертва індивідуалізму. По своїх поглядах він індивідуаліст і шанувальник філософії Спенсера й Ницше. Виступаючи на мітингу в робочому клубі, він затверджує, що люди діляться на рабів і панів і що в житті перемагає найсильніший.

Таким чином, по думці Джека Лондона, Мартін Иден не тільки жертва суспільства, але й жертва індивідуалізму. У такому рішенні питання й полягає основне протиріччя роману. Справді, уважно придивляючись до поводження Идена, не можна не помітити, що він треба філософії Ницше більше в теорії, на словах, а не на ділі, не в життєвій практиці. Він, якщо так можна сказати, «теоретичний ницшеанец». Суперечливість образа Идена в тім і полягає, що його теоретичні міркування перебувають у волаючому протиріччі з його вчинками. Створюючи за «Морським вовком» «Мартіна Идена», Джек Лондон, мабуть, мав на увазі завдати нового удару по реакційній ідеології Ницше. Тільки в цьому плані можна зрозуміти його фразу: «Мартін Ідеї» і «Морський вовк» атака на ницшеанскую філософію…»

На голову вище Руфі Лиззи Коноплі. Ця дівчина з народу заради великої любові до Идену готова піти на все: «Я життя готове віддати за вас»,- говорить вона йому. Образ цієї простої чистої дівчини є протиставленням Руфі, що кидає Идена у важку мінуту, але прагнучої знову зачарувати визнаного письменника.

Простежуючи історію Идена, Лондон переконливо показує, що буржуазне суспільство глухо до голосу таланта, що воно не в змозі оцінити теперішні твори мистецтва. Багатство й слава наприкінці приходять до Идену. Але це не закономірний результат його талановитості й завзятості. «Успіх приходить до нього випадково й при цьому занадто пізно. Буржуазне суспільство вже зломило його: у нього пропав інтерес до життя, до боротьби. Єдиний вихід для себе він бачить у самогубстві. Найбільш людяними, шляхетними виявляються люди з народу. Саме в їхньому середовищі потрібно шукати вірну дружбу, безкорисливість, щиру любов. З великою теплотою намальований образ простої жінки Марії, матері численного сімейства, що допомагає Идену в самі важкі для нього дні. Викликають симпатію товариші Идена - Джо й Джимми.