Роман Олександра Сергійовича Пушкіна називають енциклопедією російського життя. Дійсно, у цьому добутку дивно повно відбита російська дійсність. Це роман і соціальний, і психологічний, і історичний…І, безсумнівно, це роман про любов. «Євгеній Онєгін» залучає в тому числі й захоплюючої, а головне, нестандартним любовним сюжетом.

Композиція роману зеркальна. На початку роману - лист Тетяни до Онєгіни, потім побачення героїв і одповідь Онєгіна. Наприкінці роману - лист Онєгіна до Тетяни, потім друге побачення.

Простежимо за історією любові із самого її зародження. Знайомство героїв відбувається в селі, куди приїхав нудьгуючий Євгеній. Тетяна звертає увагу на парубка, «У серце дума заронилась/ Прийшла пора - вона закохалася». Образ улюбленого жив у свідомості Тетяни ще до того, як вона зустріла Євгенія. Цей образ складався при читанні французький романів, які вона так любила. Дівчина жила мрією про любов. Нічого дивного в тім, що, зустрівши видного dendi, вона «умить довідалася» його. Закономірним здається й подальший лист дівчини, адресоване коханому, у якому вона зізнається йому в любові ( дуже сміливий крок для дівчини по мірках того часу). Однак уже в перших рядках листа можна побачити натяк на майбутню Тетяну, що зуміє відмовити Євгенію. «Я до вас пишу/ Чого ж боле?» Тетяна відмінно розуміє сміливість свого листа. Але не може пересилити себе : почуття сильніше.

Не можна затверджувати, що Євгеній байдужний до Тетяни. Він, на відміну від Ленского, зумів оцінити її поетичність, її індивідуальність. Згадаємо, як він говорить другові : «Я вибрав би іншу,/ Коли, як ти, я був поет». Лист Тетяни встрепенуло в Євгенію «давно, що умолкнули почуття,». Його вразила щирості дівчини, та щирість, що не зустрінеш у світлі. Але нудьгуюча душа Євгенія біжить від сильних почуттів. Євгеній не готовий до любові. У цьому головна його трагедія на той момент.

Далі події розвиваються закономірно: Тетяна, охоплена сильним почуттям, пише Євгенію лист, Євгеній, прочитавши лист, вирішує порозумітися з Тетяною. Під час побачення героїв Онєгін повчає Тетяну, говорячи, що потрібно вміти стримувати свої почуття. На цьому перше побачення героїв закінчується.

Перенесемося в кінець історії. Остання глава. У Петербурзі, у блискучої залі, у вихрі балу, ми бачимо старого знайомого, Євгенія. Він приїхав у Росію після довгих подорожей. І от Євгеній бачить блискучу даму, «законодавицю зал». Він зачарований, полонений нею. Він закохується як дитина, спочатку не усвідомлюючи цього…

Ця дама, дружина генерала - Тетяна. Вона запам’ятала раду Євгенія й тепер при зустрічі з ним поводиться стримано. Холодність Тетяни вводить Онєгіна в отчаянье. У пориві почуття він пише їй лист, у якому говорить про любов. Порівнюючи два листи, неважко помітити, що вони дуже схожі, у тому числі й по композиції. «Коли б ви знали, як жахливо/Нудитися жаждою любові…» пише Євгеній Тетяні, що колись сама це все випробувала. Але під час другого побачення вже Євгеній одержує одповідь Тетяни. Події зеркальны.

чиБуло можливо щастя Євгенія й Тетяни? Складно відповісти на це питання. Але ризикну припустити: їхнє щастя неможливо. Євгеній на початку добутку не здатний полюбити, як і Тетяна наприкінці добутку не здатна на зраду чоловікові. Це закладено в характерах героїв. За цими законами побудований весь добуток.

Тетяна і Євгеній - це два береги, які, хоч і поруч, але не стикнуться ніколи.