Історичний рубіж

Дослідження показали, що для одержання повноцінних даних при експлуатації супутника необхідні 12-15 наземних вимірювальних станцій, розміщених у різних пунктах території СРСР. Однак прагнення здійснити перший пуск супутника якнайшвидше, накладало тверді обмеження на технічну оснащеність експерименту. Було потрібно, насамперед забезпечити мінімальні доробки конструкції ракети Р-7. На цьому етапі третій додатковий щабель виключався повністю. Доводилося використовувати наявну важку й енергоємну систему телевимірювань, застосовувати електрохімічні джерела струму, різко обмежуюча тривалість роботи апаратури. На жаль, не доводилося розраховувати на спеціально створювані пункти спостереження, а обмежуватися засобами, призначеними для ракети Р-7. Через такі змушені обмеження доводилося розраховувати всього на 7-10 доби корисної роботи супутника при теоретичному часі існування 2-12 тижнів, обмежити обсяг одержуваної інформації й не сподіватися на достатню точність вимірів орбіти

Такий, заздалегідь обмежений підхід виправдувався тим, що об’єкт Д був тільки передумовою для розробки об’єкта ОД, постаченого системою орієнтації, що скидається касетою для доставки результатів з орбіти на Землю, легкою малогабаритною апаратурою, а також сонячною батареєю як джерело енергії. С.П. Корольов користувався кожним випадком, щоб підкреслити перспективний характер початих робіт зі створення ИСЗ, і в доповіді на захисті ескізного проекту відзначав: “Безсумнівно, що роботи зі створення першого штучного супутника Землі є важливим кроком на шляху проникнення людини у Всесвіт, і безсумнівно, що ми вступаємо, у нову область робіт з ракетної техніки, пов’язану зі створенням міжпланетних ракет”

Вихідними моментами, що визначили обсяг доробок ракети Р-7, були задані вагу апарата й параметри орбіти – висота 200 км , що забезпечує досить тривале існування супутника

Актуальність розробки ИСЗ ставала усе більше очевидною. 24 липня 1956 р. відбулася нарада Головних конструкторів, на якому Корольов повідомив про міжнародну конференцію по супутнику, що повинна була відбутися в Барселоні й Римі. Тоді прийшли до висновку, що “виходячи з реальних обставин, потрібно посилати (на конференцію) не безпосереднього учасника робіт, а великого вченого, що зміг би зрозуміти, про що мова йде”. Під час обговорення були порушені більше загальні питання. З’ясувалося, що в Головних конструкторів немає загальної точки зору із приводу перспективи робіт з ИСЗ. Тверді переконання висловили на цей рахунок С.П. Корольов і В.П. Глушко. Прикрої була позиція М.С. Рязанського , котрий уважав ці роботи тимчасов і змушеними й пропонував всю увагу зосередити на відпрацьовуванні ракети Р-7. Така думка не була випадковим застереженням. Ще в листопаді 1955 р. у відповідь на лист Корольова про роботи з ИСЗ директор НДІ по системах керування М.С. Рязанський, посилаючись на відсутності досвіду в цій області, відмовився від участі в роботах із систем керування для космічних апаратів. Це обставина не збентежила Корольова й навіть не змінило (для стороннього спостерігача) його відносини до Рязанського . Королев лише вжив заходів до організації надалі цих робіт в ОКБ і запросив групу фахівців на чолі з Б.В. Раушенбахом

Послідовність позиції ОКБ у питаннях космонавтики виражалася й у тім, що в “Положенні про діяльність ОКБ” у зв’язку з його відділенням наприкінці 1956 р. від НДІ-88 з усією визначеністю було записано: “Основною метою діяльності ОКБ є створення балістичних ракет далекої дії, як для озброєння Радянської Армії, так і для досліджень верхніх шарів атмосфери по тематиці АН СРСР і у першу чергу створення об’єкта Д (штучного супутника Землі)”

До кінця 1956 р. з’ясувалося, що є реальна погроза зриву намічених планів по ИСЗ. Своє розуміння ситуації Корольов виклав у листі Д.Ф. Устинову від 7 січня 1957 р. При цьому Корольов виявив себе як тонкий політик. Він не пропонував змінити строки, установлені Постановою Совмина від ЗО січня 1956 р. про розробку об’єкта Д. Він навіть брав на себе додаткову роботу не порушуючи встановлених строків. Мотиви при цьому минулому самі переконливі: “… У Сполучених Штатах Америки ведеться досить інтенсивна підготовка до запуску штучного супутника Землі. Найбільш відомий проект за назвою “Авангард” на базі триступінчастої ракети… Супутники являють собою кулястий контейнер діаметром 50 див і вагою близько 10 кг

У вересні 1956 р. США зробили спробу запустити на базі Патрик, штат Флорида, триступінчасту ракету й на ній супутник, зберігаючи це в секреті… По окремих відомостях, наявним у пресі, США готуються в найближчі місяці до нових спроб запуску штучного супутника Землі, бажаючи, мабуть, за всяку ціну домогтися пріоритету”

Корольов не приховував, що “підготовчі роботи до перших пусків ракети йдуть зі значними труднощами й відставанням від установлених строків”. Разом з тим, він виражав упевненість, що “при напруженій роботі в березні 1957 р. почнуться пуски ракет”. Головна думка, що він хотів викласти, полягала в тому, що “ракету шляхом деяких переробок можна пристосувати для пуску у варіанті штучного супутника Землі, що має невеликий корисний вантаж у вигляді приладів вагою близько 25 кг … і кулястий контейнер, що відділяється, властиво супутника діаметром близько 450 мм і вагою 40- 50 кг “

Наведені факти дали підстава Корольову порушувати питання так: “Просимо дозволити підготовку й проведення перших пусків двох ракет, пристосованих у варіанті штучних супутників Землі в період квітень-червень 1957 г . до офіційного початку Міжнародного геофізичного року, що проводиться з липня 1957 р. по грудень 1958 р.”

При цьому Корольов звертав увагу на те, що перший запуск об’єкта Д “з огляду на більшу складність у створенні й відпрацьовуванні апаратури для наукових досліджень, може бути зроблений наприкінці 1957 р.”

У зв’язку з новим реченням ОКБ було прийнято 07.02.57 р. відповідну Постанову Совмина, у якому ціль експерименту визначалося так: “Виведення найпростішого неорієнтованого супутника Землі (об’єкт ПС) на орбіту, перевірка можливості спостереження за ПС на орбіті й прийом сигналів, переданих з об’єкта ПС”. Крім того, передбачалося попутне нагромадження досвіду по ракеті Р-7, на відпрацьовування якої приділявся весь 1957 р. Цю обставину значною мірою сприяло позитивному рішенню по ИСЗ, роль якого усвідомлювалася далеко не всіма

У ході відпрацьовування ракети Р-7 виявилися обставини, які висвітили мудру далекоглядність речень ОКБ по створенню ПС як попередника об’єкта Д. Крім труднощів з відпрацьовуванням наукової апаратури, про що вже йшла мовлення, виявилася нижче проектної потужність двигунів ракети. Домогтися потрібних характеристик- 309-310 одиниць питомої тяги в порожнечі можна було не раніше початку 1956 р. Але наявної потужності – 304 одиниці було досить, щоб вивести на орбіту супутник вагою 80- 100 кг

Необхідність зменшення ваги супутника неминуче приводила до скорочення обсягу наукових досліджень. Щоб пристосувати ракету Р-7 для запуску ПС, виявилися в основному достатніми доробки, передбачені в проекті об’єкта Д

Ракета з першим ИСЗ стартувала 4 жовтня 1957 р. в 22 ч. 28 хв. за московським часом. Ракета-Носій (2-я щабель – блок “А”, – Ред.) зробила 882 звороту й припинила існування 2 грудня 1957 р., супутник – 1440 звороту й припинив існування 4 січня 1958 г

Вищою нагородою колективам, що створили першого штучного супутника Землі, за ініціативу, наполегливість, винахідливість, виконання громадянського обов’язку стала суспільна думка, може бути до кінця ще не усвідомлене. Це було всесвітнє потрясіння

Американський авіаційний журнал ” Америкен евиейшен ” писав: “Запуск супутника Радянським Союзом з’явився не тільки великим науковим досягненням, але й одним з найбільших подій в історії всього миру”. У цьому ж дусі витримана оцінка журналу ” Ньюсуик “: “Це – найбільша технічна перемога, досягнута людиною після першого вибуху атомної бомби в американській пустелі”. Були думки, що підтверджують прогнози С.П. Корольова про роль ИСЗ: оглядачі західних газет відзначали, що в суспільній думці військово-політичні аспекти відтіснили на задній план властиво наукове значення запуску штучних супутників

Pages: 1 2 3

Збережи - » Історичний рубіж . З'явився готовий твір.

Історичний рубіж





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.