Іди у вогонь за честь вітчизни, За убежденье, за любов, Іди й гинь бездоганно, Умреш недарма: справа міцно, Коли під ним струменіє кров. Не випадково епіграфом мого твору на історичну тему в російській літературі є ця цитата Н. А. Некрасова. Всі добутки, присвячені війні, безсумнівно, ставляться до розряду історичних. Тема Великої Вітчизняної війни, на мій погляд, залишається однієї з ведучих тим нашої літератури. Кращі письменники по-новому намагаються переосмислити й зрозуміти події того грізного років, більш точно відбити психологію людей, які своєю самовідданістю, героїзмом і мужністю врятували мир від фашизму. Ю. Друніна говорила: “Пишу про цьому тому, що не можу не писатися

Пам’ять серця… І ще: хіба оповідання про війну не заклик до миру?” Зовсім недавно, 9 травня цього року, наш народ відзначав велике свято - 50-летие Перемоги

На площах столиці й в інших містах, у Вічного вогню, у меморіалів загиблих ми зустрічалися з Героями війни, слухали їхні розповіді про важкі фронтові дороги. е. Г. Казакевич писав: “ чиПомнете Ви нас, товариші нащадки? Чи знаєте Ви про наші здійснення, чи догадуєтеся про наші страждання?

” Ці слова, звичайно, звернені й до мого покоління. Хочеться завірити всіх учасників війни, що залишилися в живих, що ми пам’ятаємо про їх, схиляємося перед ними й пишаємося ними. Нелегкою ціною дісталася перемога. Радянський народ довгих 1418 днів ішов дорогами найтяжкої з воєн, щоб урятувати свою Батьківщину й все людство від фашизму. Люди не думали про славу, вони воювали й робили свою великотрудну роботу. У воспоминаньях ми тужити не будемо

Навіщо туманити смутком ясність днів? Своє століття ми прожили як люди И для людей, - так писав загиблий в 1944 році при прориві блокади Ленінграда двадцятип’ятилітній поет Георгій Суворов. Одна з героїчних сторінок Великої Вітчизняної війни - Сталінградська битва. Їй присвячений роман Ю. Бондарева “Гарячий сніг”.

Книга оповідає про грандіозний бій за Сталінград. Армія, про яку розповідається, повинна була не допустити просування танкових дивізій Манштейна, які рвалися на виторг оточеним військам Паулюса. У цьому випадку вирішувало результат поводження кожного солдата, мужність, стійкість

Ю. Бондарев досліджує природу героїчного, поводження людини на війні. Представимо батарею Дроздовского, на яку обрушилися гітлерівські танки. Розбиті знаряддя, багато вбитих, поранених, але вона все-таки живе, бореться

Лейтенант Кузнєцов, свідок багатьох смертей, веде вогонь із уцілілого знаряддя, йому допомагає санінструктор Зоя, стріляє знаряддя Уханова… Люди не думають про смерть, у них одна мета: зупинити ревучі танки, не пустити, винищити. Таким чином, Ю. Бондарев передає, в copyright