Іспанії потрібний свій Вольтер

И яке несчастие, що з 1845 року не з’явилося в Іспанії жодного літературного діяча, настільки сильного, щоб запам’ятати свій вплив на розумах сучасників; настільки знайомого з життям, характером і вдачами свого народу, настільки вільного від всіх його марновірств, щоб підірвати їх за допомогою глузування, уміло збудити розум, не ображаючи почуття, зрівноважити ентузіазм Дон-Кихота, що прагне до неможливому, очистити через чур вуж грубий матеріалізм Санчо Пансо, стримати честолюбство Жиль Блаза з його занадто покладливою, еластичною совістю. Словом для Іспанії потрібний свій Вольтер, якщо не з тими ж самими якостями, то принаймні з таким же або ще більшим впливом

Він повинен скорити серця, щоб досягти мети, побут зрозумілими й прийнятим своїми співвітчизниками. Завдання колосальна-важка, але за, те й перемогу велику одержав би такий письменник, якщо б йому вдалося торкнутися чуйних струн Іспанських націй. Він повернув би людству цілий народ, тому що, поки Іспанія залишається при своєму споконвічному світогляді, тобто в стані добровільної розумової сліпоти, доти, можна сказати без перебільшення величезна маса її народу не існує зовсім.

Вереснева революція 1868 р. мала той відмітний характер, що вона вперше познайомила Іспанію із протестантизмом, зовсім не звіданим до тієї пори й не зрозумілим на Пиренейском півострові, його просто ненавиділи, не намагаючись навіть довідатися, у чому полягають його сутність і прагнення

В усі попередні революційні періоди (18081814, 18201823, 18341836, 18401843, 18541856), o протестантських у догмах не виникало й мовлення, тому що розумам, винятково поглиненим політичними питаннями, було не до перевірки свого релігійного катехізису; до того ж, у ті часи кожний порахував би найбільшою образою святині всяку спробу внести хоч яке нибудь зміну в його віру, заповідану віковими традиціями

Але після 1868 року католицизм примушений був поступитися своїми необмеженими правами: нова конституція, проголосивши волю віросповідання, установила цією розсудливою мірою свого роду конкуренцію між різними релігійними навчаннями

Цікаво було спостерігати те враження, яке зробило в Мадриді перше відкриття протестантських храмів. Ми повідомляємо тут читачеві наші особисті спостереження, які він може прийняти, як достовірне показання свідка-очевидця

З перших же днів стікання мадридської публіки було величезно, вона уважно й з жадібністю прислухалася до мовлень протестантських проповідників, що мали для неї всю привабливість новизни

Особливо великий був наплив жінок, у багато разів превосходивших чисельністю чоловічий елемент. Видиме їх дивувало нове навчання: звичні з дитинства чути від своїх патерів лише погрози пекельними борошнами так легендарні оповідання o житії святих догідників, вони зі здивуванням слухали лагідному, миролюбному навчанню, що містило в собі тільки правила чистої моральності й відозви до здорового глузду. Головне зовсім не того очікували вони: замість гарячої полеміки, протиріччя, може бути, образи всіх їхніх релігійних почуттів і вірувань, вони почули раптом спокійне міркування, щоправда, трохи холодне, але за те зовсім вуж не підходяще до тих поняттям o протестантизмі, які вселило їм католицьке духівництво. І це вражало їх, приводило внедоумение.

Прості моральні ідеї нової проповіді не збуджували ні хвилювання, ні гарячого ентузіазму, але вони очевидно діяли на розум слухачів і мимоволі змінювали його у свою користь

От те загальне враження, яке можна було помітить серед аудиторій і вловити в розмовах при виході із храмів

Все це дає підставу припускати, що якщо протестантські проповідники не збудять колишніх теологічних звад, які лише можуть завести їх у непрохідні нетрі, і обмежаться однієї тільки чисто моральною стороною християнства, тоді вони безсумнівно придбають вплив по ту сторону Пиренейских гір. Неможливо, щоб таке просте, серйозне й піднесене навчання, яким воно є у вустах Чаннинга, не одержало розвитку й не зробило доброчинної дії на розуми хоча б по одному зіставленню з усіма крайностями темного марновірства

Звичайно, треба визнати, що сама простота й серйозність протестантського культу не підходять до характеру південних народів, найбільше схильних захоплюватися зовнішньою пишнотою римських церков і врочистістю релігійних обрядів; нові храми будуть здаватися вбогими в порівнянні із грандіозними соборами, спорудженими набожною ретельністю середніх століть

A тим часом саме на самому півдні, у країні, населеної самим вразливим народом, під променистим небом Андалузії протестантизм придбав собі найбільше число послідовників. Чим пояснити таке явище? Це питання важко розв’язний, але зі своєї сторони ми думаємо, що отут не мало сприяло присутність багатих протестантів, що оселилися в Хересі, Кадиксе й Малазі. Ніж значніше їхні кошти, тим ширше вони поширюють блиск навколо себе й тем сильніше їхній вплив на андалузцев, завжди безтурботних, завжди бедних, як Іов. Тому нічого немає дивного, якщо за допомогою багатства їм удалося завербувати кілька сотень бідняків, яким разом з духовним хлібом вони давали й матеріальну

Ми вже говорили, що некатолицька реакція проходить яскравою рисою через всю літературу періоду, що обдивляє нами. Сліди її отпечатлеваются всюди: на романі таких письменників, як Фернан Кавальеро й Труэба; на поезії в особі Сельгаса, Арнао й проч., на театральній сцені в добутках Рубай і багатьох інших, на трибуні з такими ораторами, як Донозо Кортес. Вона проникає в журналістику, прагне опанувати всіма кафедрами

Спадкоємці доктринерів 1830 р. ледь насмілюються вступати з нею у відкриту боротьбу й очевидно підлещуються примирення. У їхній творчості відчувається якась хибка непевність, що позбавляє його всякої сили й усякого характеру. Аларкон в області роману, Айяла в сценічній літературі є виразниками цієї суспільної нестійкості, що тяжіє те до минулого, то до майбутнього країни; та й всі письменники того ж складу постійно коливаються: те їх зупиняє побоювання нових народних смут, то спонукує бажання догодити правлячої партії й увійти в її милість. Вони навмисне уникають популярності й, пристосовуючи свої добутки до понять і вимог одного вищого класу, тим позбавляють їх самі широкого поширення. Головне ж старання цього роду літературних діячів полягає в тім, щоб прищепити своїм співвітчизникам поняття французьких доктринерів, які, мимохідь сказати, теж ніколи не могли прийти ні до якого позитивного висновку,

Якщо де й зустрічається часом дійсна сила й гаряча енергія творчості, так це y деяких письменників, що ратують в ім’я народу. Прагнення їх чисті, чесні й життєві, хоча і їм бракує, на жаль, твердій стійкості.

Збережи - » Іспанії потрібний свій Вольтер . З'явився готовий твір.

Іспанії потрібний свій Вольтер





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.