Іслам у новий і новітній час

Концепції “ісламської держави” мають на увазі втілення в сучасних умовах традиційної ісламської моделі політичної організації суспільства, у якому в тій або іншій формі сполучалася світська й духовна влада (при визнанні Аллаха як єдине джерело влади), здійснювалися б принципи справедливого розподілу доходів, регулювання економіки відповідно до запропонованого шаріату й т.д. У цілому ці концепції являють собою модернізацію політичної й соціально-економічної доктрин класичного Ісламу з урахуванням специфіки розвитку конкретної країни. Заходу щодо їхньої реалізації й пропаганди, що носять назву “исламизации”, здійснюються як “зверху” – шляхом законодавчого введення тих або інших норм (наприклад у Пакистані – введення ушра й заходу, исламизация банківської системи, в Ірані – проголошення “ісламського правління”), та й “знизу” – у результаті тиску релігійно-політичних організацій, серед яких найбільшу активність у цьому напрямку проявляють “ Брати-Мусульмани”. Під “исламизацией” мається на увазі й процес розширення числа послідовників Ісламу, що відбуває в ряді країн Азії й Африки (насамперед у регіоні до півдня від Сахари), що нерідко штучно стимулюється активною діяльністю численних місіонерських ісламських центрів, створюваних переважно на засоби нафтовидобувних держав Аравії

Сучасний Іслам – друга по чисельності послідовників (після християнства) світова релігія. По приблизних звітах, загальна чисельність мусульман на земній кулі досягає 800 мільйонів чоловік (близько 90 відсотків з них суннити), з яких більше двох третин живе в закордонній Азії, становлячи понад 20 відсотків населення цієї частини планети, майже 30 відсотків – в Африці (49 відсотків населення континенту). З більш ніж 120 країн миру, у яких існують мусульманські громади, в 35 мусульмани становлять більшу частину населення – понад 80 відсотків населення у всіх країнах Північної Африки, Західної Азії (за винятком Кіпру, Лівану, Ізраїлю), у Сенегалі, Гамбії, Нігері, Сомалі, Афганістані, Пакистані, Бангладеш, Індонезії й деяких інших; у ряді країн послідовників Ісламу налічується від половини до 80 відсотків жителів (Гвінея, Малі, Ліван, Чад, Судан), у Малайзии й Нігерії – майже половина, у деяких країнах вони становлять впливові меншості ( Гвінея-Бісау, Камерун, Буркина Фасо, Сьєрра-Леоне й ін.). Найбільш великим по абсолютній чисельності мусульманські громади – в Індонезії, Індії, Пакистані й Бангладеш; значне число мусульман проживає в Китаї, Таїланді, Ефіопії, Танзанії, на Кіпрі, у деяких країнах Європи (Югославія, Албанія, Великобританія, ФРН, Франція й ін.), Америки (США, Канада, Аргентина, Бразилія, Гайана, Суринам, Тринідад і Тобаго), в Астралии, на островах Фіджі

В 28 афро-азіатських державах Іслам визнаний державної (або офіційної) релігією, Це Єгипет, Кувейт, Саудівська Аравія, Іран, Пакистан і ін. У деяких країнах слово “ісламський” включено в їхню офіційну назву: Ісламська Республіка Іран, Ісламська Республіка Пакистан, Ісламська Республіка Мавританія й др.

У багатьох країнах поширення Ісламу діють мусульманські партії, що грають нерідко важливу роль у політику, наприклад Партія ісламської республіки в Ірані, Партія єдності й розвитку в Індонезії, Панмалайская ісламська партія в Малайзии, Джамаат-І ислами в Індії й Пакистані

У ряді країн поширені релігійно-політичні організації (у тому числі й перебувають поза законом, наприклад “ Брати-Мусульмани”, Партія ісламського звільнення й ін.), функціонують численні релігійні навчальні заклади (коранические школи, мадраса, мусульманські університети), ісламські суспільства, місіонерські організації, комерційні підприємства (ісламські банки, страхові компанії).

Продовжує зберігатися система мусульманського судочинства. У другій половині 70-х – початку 80-х років робилися спроби відродження деяких норм шаріату, раніше скасованих на практиці: таке, наприклад, введення певних мусульманським правом тілесних покарань за карні злочини в Пакистані, Судані (при президенті Дж. Нимейри), аравійських монархіях

Наприкінці 70-х – початку 80-х років певну роль у міжнародних справах стали грати міжнародні мусульманські організації, що діють як на урядовому, так і на неурядовому рівні. Найбільш значна з них – Організація ісламської конференції (Муназзамат червоний-мутамар ал-ислами), створена в 1969 році й об’єднуючі 44 афро-азіатські держави, а також Організацію звільнення Палестини. Мусульманські країни представлені в ній главами держав і урядів. Свою діяльність, спрямовану на здійснення ісламської солідарності, ОИК проводить через Генеральний секретаріат зі штаб-квартирою в Джидде й цілий ряд спеціалізованих організацій (Ісламський банк розвитку, Ісламське агентство новин, Ісламська організація по утворенню, науці й культурі, Ісламський фонд розвитку й ін.). Для діяльності ОИК характерна подвійність політичних рішень: з одного боку, висуваються антиімперіалістичні гасла, приймаються рішення, спрямовані проти міжнародного імперіалізму й сіонізму, з іншого боку – нерідко звучать антикомуністичні заклики, одержують підтримку реакційні сили в країнах поширення

Серед неурядових мусульманських міжнародних організацій найбільшу активність проявляють Ліга ісламського миру (створена в 1962 році в Мецці), Всесвітній ісламський конгрес, Всесвітня ісламська організація, Ісламська рада Європи й ін. Характерно, що в діяльності цих організацій реакційні, антикомуністичні елементи грають значно більшу роль, чим у діяльності ОИК. Їхні зусилля спрямовані переважно на пропаганду й поширення Ісламу, організацію міжнародних зустрічей релігійних діячів, надання допомоги мусульманським громадам у різні країнах

Pages: 1 2

Збережи - » Іслам у новий і новітній час . З'явився готовий твір.

Іслам у новий і новітній час





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.