Іслам у новий і новітній час

Півтора сторіччя з початку XIX до другої половини XX століття з’явилися важливим переломним моментом в еволюції Ісламу. Зміни в соціально-економічних структурах країн Сходу, становлення нового класу – національної буржуазії, розвиток національно-визвольного руху, поширення ідей марксизму – все це в сукупності не могло не спричинити зміни в поглядах на роль Ісламу в суспільстві, так і в самій ісламській мотивації нових религий суспільного буття

Процес адаптації релігійно-філософських і правових норм ісламу до нових історичних умов, що начались у середині XIX століття й триваючий і понині, багато дослідників позначають терміном “мусульманська реформація”, хоча він принципово відмінний від реформації християнської. Відмінність полягає, по-перше, у тім, що ці процеси відбувалися в різні епохи, у різних конкретно-історичних умовах. По-друге, “мусульманська реформація” виражалася насамперед у перегляді (або спробі перегляду) релігійних мотивацій різних аспектів світського життя й лише в незначній мері торкала властиво богословських питань. По-третє, відсутність в Ісламі інституту церкви й духівництва, аналогічних християнським, наклало досить істотний відбиток на характер реформ Висламе.

Істотні зміни перетерпіла мусульманська судова система, що зложилася в середньовіччя, і в певній мері – сама система мусульманського права: відбувалося поступове обмеження юрисдикції шариатских судів; до середини XIX століття на території Османської імперії були остаточно розмежовані сфери компетенції шариатских і світських судів (процес цей почався значно раніше). Одночасно із цим здійснюється кодифікація норм мусульманського права (звід положень ханафисткого права – Манджалла – був складений в 1869-1876 роках), у ряді країн уводяться кримінальні кодекси й інші правові документи, передбача_ не шаріатом. Певні зміни ролі Ісламу в суспільному житті (хоча й досить обмежені) відбулися у зв’язку з реформами Мухаммада “Алі в Єгипті й політикою танзимата в Османській імперії

Потреби соціально-економічного розвитку ставили мусульманських богословів і правознавців перед необхідністю нового осмислення цілого ряду традиційних положень Ісламу. Однак цей процес виявився досить хворобливим і затяжним. Це відбилося, зокрема, у полеміці із приводу допустимості (або гріховності) створення в мусульманських країнах банківської системи. Полеміка розверталася, з одного боку, навколо положення про стягнення позичкового відсотка (риба), а з іншого боку – у зв’язку із шариатским забороною на омертвіння капіталу. Найбільше яскраво виражену форму вона придбала в Єгипті, де муфти Мухаммад Абдо в 1899 році видав фатву, що роз’ясняла, що банківські вклади й стягнення з них відсотків не є лихварством і, отже, не ставляться до категорії засуджуваного риба. Ця фатва сприяла приведенню існуючої системи у відповідність із інтересами національної буржуазії

Розширення практики капіталістичного підприємництва в мусульманських країнах спричиняло не тільки перегляд шариатских положень (як у випадку з риба), але й пожвавлення деяких традиційних принципів, що мали широке поширення в період мусульманського середньовіччя, наприклад мушарака й кирад (принципи торговельного співробітництва). З іншого боку, не рідко нові по змісту явища сприймалися як продовження й розвиток мусульманської традиції: такі, наприклад, комерційні об’єднання, що діяли в різних частинах мусульманського миру на релігійно-общинне основі (торгові доми й фінансові підприємства исмаилитов ходжа й бохра, меманов), що сприймалися як продовження середньовічної традиції створення мусульманських торгових домів, але які по суті звий мали вже капіталістичний або полукапиталистичекий характер

Найважливішу роль зіграли зміни, що відбувалися в сфері суспільної свідомості. Це стосується насамперед процесу становлення національної самосвідомості й виникнення буржуазного націоналізму. У руслі цього процесу вийшло нове осмислене традиційне положення Ісламу про єдність всіх мусульман. Джамал червоний-дин червон-афгані формулює ідею солідарності мусульман, що вилилася потім у концепцію панісламізму й получившую широке поширення по усьому мусульманському світі. Паралельно з панісламізмом, спрямованим на об’єднання всіх мусульман на конфесіональній основі, розвивається й мусульманський націоналізм, прихильники якого виступають за відокремлення мусульманських громад від представників інших конфесій. Мусульманські релігійно-націоналістичні ідеї мали об’єктивно двоїстий характер: з одного боку, вони на певному етапі сприяли розвитку національно-визвольного руху, з іншого боку – в остаточному підсумку виявлялися знаряддям у руках найбільш реакційних сил. У цілому вплив націоналізму відчувалося тією чи іншою мірою майже у всіх напрямках мусульманської суспільної думки кінця XIX початку XX століття

У цей період религиозно-обновленческие процеси в Ісламі були зв’язані в першу чергу із проблемою освоєння науково-технічних досягнень Заходу. Прихильники реформаторського напрямку висловлювалися за модернізацію встановленні Ісламу, що гальмували процес впровадження досягнень Заходу. Їм протистояли традиціоналісти, що виступали за відродження норм і цінностей раннього Ісламу, противити нововведенням західного зразка. У міру розвитку національної самосвідомості й національно-визвольного руху усе більш чітко стала проявлятися політизація Ісламу (хоча протягом всієї історії Іслам ніколи не був відірваний від політики), що виражалася в широкому використанні ісламських гасел у політичній боротьбі. Релігійно-політичні рухи, що виникали в шиитской середовищу (наприклад, бабизм), вели до відбруньковування “сектантських” громад, у суннитском же Ісламі вони здебільшого не супроводжувалися переглядом положень догматики. Антиколоніальні виступи нерідко супроводжувалися звертанням до месіанських ідей, оголошенням їхніх лідерів махди. Для розглянутого періоду характерна також активізація участі в політичній боротьбі суфийских братств; на базі деяких з них виникають потужні нові ісламські релігійно-політичні рухи, як, наприклад, рух сануситов у Північній Африці. Із братерством кадирийа тісно зв’язаний антиколоніальний рух в Алжирі в середині XIX століття під керівництвом Абд червоний-кадира, що приняли титул аимр червоний-муминин. Наприкінці XIX і особливо на початку XX століття великий розмах по усьому мусульманському світі здобуває рух за реформацію Ісламу, представники якого вступають у гостру палемику й з мусульманськими традиціоналістами, і із прихильниками світських концепцій суспільного розвитку. Одночасно починає складатися й міжнародний ісламський рух, засноване на концепції ісламської солідарності: в 1926 році була створена перша міжнародна мусульманська організація Всесвітній ісламський конгрес (Мутамар алалам алислами).

Якісно новий етап в історії Ісламу – друга половина XX століття

Звільнення мусульманських народів від колоніальної залежності, створення світової системи соціалізму, поглиблення кризових явищ у капіталістичному світі поставили принципово нові проблеми перед представниками мусульманської суспільної думки. Це відбилося насамперед у широко, що розгорнулася боротьбі, навколо проблеми вибору шляхи розвитку країнами, що звільнилися, у ході якої з’являються численні концепції так званого “третього шляху”, відмінного як від капіталістичного, так і від соціалістичного. Апелювати до традиційних цінностей Ісламу, мусульманські суспільні діячі (як релігійні, так і світські) висувають тезу про ісламський шлях розвитку як про єдино прийнятний для країн поширення Ісламу. На його основі створюються концепції “ісламської держави”, “ісламського правління”, ісламської економіки”, “ісламського соціалізму” і т.д., що нерідко істотно відрізняються друг від друга в трактуваннях тих або інших питань, але имеющие загальну соціальну природу – буржуазну або дрібнобуржуазну

Pages: 1 2

Збережи - » Іслам у новий і новітній час . З'явився готовий твір.

Іслам у новий і новітній час





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.