Исаак Бабель: Трагедія письменника

Чому доводиться говорити про нове життя репресованих, напівзабутих, часто невідомих багатьом людям письменників 20-х – 30-х років? Адже здається, що й втора^-те в них не було, лише нові публікації, перевидання, спогади друзів от-от дадуть їй початок. Але це не так. Розстріляні, засунуті в тінь, вони насправді, як це видно сьогодні, мали свою літературну репутацію. Їхньої книги стараннями критиків спрощувалися, їхнього подання про світ були свідомо перекручені

Приводься їм воскреснути і прочитати про себе те, що було написано після їхньої смерті, вони навряд чи довідалися б себе в нарочито фальсифікованих портретах. Це тривало роками. Друге життя було гірше першої, тому що вона була зготована, вибудувана чужими, фальшивими руками. Така доля осягла й Бабеля. Його літературний зліт був стрімким і передвіщав неухильне сходження. Слава прийшла до нього в 1923 році, коли його оповідання були опубліковані в найвідоміших журналах: «Леф» і «Червона новина». Кращі із критиків пророкували, що тепер нова проза «пройде під знаком Бабеля». «Саме існування «Конармии» є одним з факторів, що визначають розвиток літературного мистецтва»,- писав Вяч. Полонский. «Бабель не був схожий ні на кого із сучасників,- зауважував А. Лежнев.- Але пройшов недовгий строк – і сучасники починають потроху походити на Бабеля. Його вплив на літературу стає усе більше явним». На жаль, це тривало недовго. Література розвивалася інакше. І Бабель – теж.

Исаак Еммануїлович Бабель народився в 1894 році в Одесі на Молдаванці, у заможній і утвореній єврейській сім’ї. Одеса була тоді аж ніяк не провінційним містом: як морський порт вона увібрала в себе людей різних мов і національностей. У місті було 30 друкарень, які випускали близько 600 оригінальних творів у рік: 79 відсотків становили російські книги, 21 відсоток – книги на інших мовах, п’ять відсотків з них – на єврейському. Як згадував пізніше Бабель, будинку його з ранку до ночі змушували займатися безліччю наук, і до шістнадцяти років він «на настійну вимогу батька» вивчав єврейську мову, Біблію, Талмуд. За словами шкільного товариша Бабеля М. Н. Беркова, в 13-14 років майбутній письменник прочитав всі 11 томів «Історії держави Російського» Н. М. Карамзина; його часто можна було бачити із книгами Расина, Корнеля, Мольера, а на уроках, коли це «було можливо, він писав щось по-французькому, виконуючи завдання свого домашнього вчителя…».

Дійсно, не із цих оповідань почався Бабел-письменник. Але й не з «Конармии»: його перше оповідання «Старий Шлойме» був надрукований ще у вересні 1913 року в Києві. Він не був замічений. Однак Бабель продовжував писати. В 1915 році, перервавши навчання в Київському комерційному інституті, він кинув усе заради літератури й виявився в Петербурзі. Не маючи прав на проживання за рисою осілості, він, автор уже декількох оповідань, що залишилися непоміченими, безуспішно розносив свої твори по всіх редакціях, поки в 1916 році не потрапив до М. Горького. Незабаром у журналі «Літопис», заснованому М. Горьким, були опубліковані оповідання Бабеля «Элья Исаакович і Маргарита Прокофьевна» і «Мама, Римма й Алла». Вони до цього дня маловідомі, а жаль: у них видно початок Бабеля. Офіційні особи побачили в цих оповіданнях порнографію й «спробу ниспровергнуть існуючий лад». В 1917 році вони збиралися віддати Бабеля під суд. Оповідання здавалися кримінальними- по темі, героям, ситуаціям

Насправді у співчутті повії Маргарити Прокофьевни до переслідуваного поліцією старому-євреєві, що вкривається в неї на ніч («Элья Исаакович і Маргарита Прокофьевна»), так само як у любовному томлінні Римми й Алли («Мама, Римма й Алла»), готових за всяку ціну вийти на «волю», не було нічого кримінального. Влади, видимо, шокувало інше – навмисне знищення границь між «високим» і «низьким». Бабеля вже тоді тягло заглянути за край,-він не бачив у цьому нічого негожого. Тому так природна була для героя його раннього оповідання «У щілинку» прохання, звернене до власниці «меблирашек» із двома «дівчинами»: за п’ять рублів він випросив право підглядати «у щілинку» за їхнім інтимним життям. Автора, як і його героя, займала можливість розглянути сховану, таємну сторону людського життя

Багато пізніше, в 30-і роки, Бабель сказав Л. Утьосову слова, тверда й точні, як формула: «Людина повинен знати все. Це несмачно, але цікаво». Це воістину фатальне для нього почуття, як ми побачимо, багато чого визначило у відносинах Бабеля з реальністю. Не випадково було й захоплення Бабеля французькою мовою – він зволів його англійський і німецькому: уже тоді підсвідомо Бабель шукав для свого эстетического почуття опору в традиції. Це стає ясно, коли читаєш написаний їм в 1917 році (і до 1990 р. не перевиданий) оповідання «Дуду»: у самім накресленні імені героїні – по-французькому, у її характері, родинному мопассановской Пампушці, у фабулі оповідання Бабель відкрито позначив свій зв’язок із французькою культурою. Тоді ж, в 1917 році, Бабель в есе «Одеса», славлячи своє місто, написав, що росіянці літературі необхідний «наш національний Мопассан», що буде розуміти, яка краса є в сонце, і в «спаленої спекою дорозі», і в «товстому й лукавому хлопці», і в «здоровій селянській сокирній дівці»: Йому здавалося, що повинні потягнутися до півдня, морю, сонцю й росіяни люди, і росіяни письменники. «Плодородящее яскраве сонце в Гоголя» – цього потім не було майже ні в кого, уважав Бабель. Навіть у Горького, писав він, «у любові… до сонця -є щось від голови…».

Але посилання на Мопассана мали й інший зміст: воля в зображенні людини – от чим харчувала Бабеля французька культурна традиція. У ній здавна панував, як писав Флобер, погляд «на бідну людську природу з добродушною й проникливою напівусмішкою». «Безсмертні й добрі генії» французької культури, продовжував він, будь те Рабле, Мольер або Лафонтен, «відверті, вільні, невимушені, істинно люди в повному розумінні слова», яким «справи немає до філософів, сект, религий,- вони належать до релігії людини, а вуж людин-те вони знають. Вони вертіли його так і этак, аналізували, анатомували…».

Як завжди, Бабель візьме звичайну ситуацію й скаже про неї кілька сухих, інформативних слів («грали в той вечір сицилианскую народну драму, історію звичайну, як зміна дня й ночі»). Потім він переверне ситуацію й зробить із її незвичайна подія: трагічно важкій, гнітючій атмосфері життя того років він протиставить зображення майже майданної пристрасті, сміх підніме над нормою казарми, і балаганна коміка одержить у нього верх над страшною нудьгою несвободи. Він винесе свій моралізм наверх і не тільки зобразить, як закоханий пастух у пориві ревнощів «піднявся в повітря, перелетів сцену міського театру», опустився на плечі суперника й, «перекусивши його горло, гарчачи й косячись, став висмоктувати з рани кров», але й докаже за Ди-Грассо, що в «несамовитості шляхетної пристрасті більше справедливості й надії, чим у безрадісних правилах миру».

16 травня 1939 року Бабель був арештований на дачі, у Переделкине під Москвою. Письменник обвинувачувався в «антирадянській змовницькій терористичній діяльності й підготовці терористичних актів… відносно керівників ВКП(б) і Радянського уряду».

27 січня 1940 року Бабеля розстрілялися

Через 14 років у висновку військового прокурора підполковника юстиції Долженко про реабілітацію Бабеля буде сказано: «Що послужило підставою для його арештів з матеріалів справи не видно, тому що постанова на арешт було оформлено 23 червня 1939 року, тобто через 35 днів після арешту Бабеля». Тепер мовчання поглинуло не тільки те, що робилося в душі Бабеля, але і його задуми, його початі роботи. Про що він хотів писати? Ми майже нічого про це не знаємо. При арешті були вилучені всі його рукописи — п’ять папок. Як думає вдова письменника А. Н. Пирожкова, це були начерки й плани оповідань, два початих романи, переклади, щоденники, записні книжки, особисті листи до дружини. Їх поглинули підвали Лубянки. Починаючи перечитувати сьогодні Бабеля, ми не можемо не горювати про його долю, не співчувати його внутрішнім роздиранням, не захоплюватися його творчим дарунком. Його проза не вицвіла від часу. Його герої не потьмяніли. Його стиль як і раніше загадковий і не відтворюємо. Його зображення революції сприймається як художнє відкриття

Pages: 1 2

Збережи - » Исаак Бабель: Трагедія письменника . З'явився готовий твір.

Исаак Бабель: Трагедія письменника





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.