Ірано-іракська війна (1930 – 1983 роки)

Обидві сторони ставили перед собою завдання рішучого розгрому супротивника, а бойові дії носили широкомасштабний і безкомпромісний характер. З вересня по грудень 1980 року здійснювалося настання іракських військ на фронті довжиною до 700 кілометрів. У період із грудня 1980 по вересень 1981 року встановилася зразкова рівновага, а у вересні 1981 – липні 1982 року військова ініціатива практично перейшла до Ірану, що вернули собі всі загублені на початку війни райони й перенесшему бойові дії на територію Іраку. У квітні 1988 року Ірак провів рішуче настання на південно-сході країни (півострів Фао), у результаті чого звільнив окуповану територію, що й підштовхнуло Іран до переговорів оперемирии.

У цілому обом сторонам були властиві шаблонові прямолінійні дії, слабке використання маневру силами й засобами. Лише наприкінці війни іракська армія продемонструвала здатність вести досить організовані, рішучі й мобільні дії

На першому етапі Ірак завдав удару силами чотирьох бронетанкових дивізій (близько 45 тис. чоловік). При цьому був допущений серйозний прорахунок – захоплення бронетанковими частинами великих міст, що привело до значних втрат у танках. Тактичні проблеми збільшувалися відсутністю взаємодії між іракськими армією, ВВС і ВМФ.

У ході іранського контрнаступу (1981 рік) відбулося кілька великих танкових боїв. Найбільш відомим є бій у долині Хархе поблизу міста Сусенгерда. У січні 1981 року посилена 16-я танкова дивізія Ірану (300 англійських танків “Чифтен” і американських М60) за підтримкою 55-й парашутної бригади готовила контратаку поблизу Сусенгерда (Іран) з метою звільнити дорогу на Ахваз і зняти іракську облогу з міста Абадан. Через сезон, що почався, дощів шляхи висування іранських військ являли собою море бруду, що утрудняло здійснення маневру й постачання військ. Іракське командування вгадало наміри супротивника й висунуло назустріч йому танкову дивізію (300 танків Т-62).

5 січня розвідувальні вертольоти Іраку виявили рух трьох танкових колон і парашутної бригади, що випливала за ними. Командир іракської дивізії швидко зосередив всі сили в села Ахмет-Абад на рівнині Хархе. 6 січня передова іранська танкова бригада вийшла до іракських позицій. Уважаючи, що перед ними лише невелике прикриття, іранські танки атакували з ходу. Іракські підрозділи відразу відійшли, у результаті чого перша іранська бригада виявилася в підготовленому вогневому мішку й була атакована із флангів. Втрати іранців склали більше ста танків

Друга й третя бригади, діючи роз’єднано й без підтримки піхоти, потрапили в пастку пізніше, 7 і 8 січня. До цього часу поле бою перетворилося в суцільну трясовину, а супротивники зблизилися настільки, що авіація не могла зробити їм підтримки. Іранські війська, усвідомлюючи ризикованість свого положення, були змушені відступити. Ірак оголосив, що знищив або захопив 214 іранських танків, Іран же визнав втрату тільки 88 машин

На всіх етапах війни головною ударною силою воюючих сторін були бронетанкові війська, однак найчастіше вони застосовувалися розрізнено, без належного посилення й забезпечення. У настанні танки часом діяли без супроводу піхоти, що збільшувало їхні втрати від ручних протитанкових гранатометів

Збережи - » Ірано-іракська війна (1930 – 1983 роки) . З'явився готовий твір.

Ірано-іракська війна (1930 – 1983 роки)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.