У середині XIX століття в російському суспільстві рішуче заявила про себе нова сила, новий тип людини, що ввійшов в історію під ім’ям інтелігента-різночинця, оскільки основна маса його представників належала до середнього класу й не володіла ні статком купецтва, ні привілеями дворян. Інтелігент-Різночинець не зв’язаний міцними традиціями з історичним і політичним минулим своєї батьківщини, він цілком спрямований у майбутнє, далекий від релігії з її обіцянками щастя в іншому, загробному житті, воно жадає соціальних змін і хоче побудувати Царство добра й справедливості тут, на землі. Фігура інтелігента-різночинця поступово завойовує собі міцне місце в літературі тої епохи. Не дивно, що такий великий художник слова, як Некрасов, що завжди чуйно реагував на події громадського життя, приділив стільки уваги цьому новому типу людини. У своїх віршах поет звертається до Бєлінського, Добролюбову, Чернишевському й многим іншим діячам мистецтва й культури. Типовий шлях інтелігента-різночинця Некрасов описує у вірші “В. Г. Бєлінський”: Народився він майже плебеєм ………./p>

Потрапив у Москву, учитися став У Московському університеті; Але вигнаний був… Далі поет описує, як Бєлінський змушений був животіти в убогості, “терплячи нестаток і горе”, але, незважаючи на труднощі й позбавлення, початків писати статті, у яких обрушувався на несправедливість, що панує в сучасному суспільстві, і не щадив “ні підлесників, ні ідіотів”. Однак безкорисливе служіння правді обернулося для нього трагедією: И чесний сівач добра Як ворог вітчизни був відзначений ……….Замучений життям трудовий И постійною вбогістю, Він умер… У вірші “Пам’яті Добролюбова”, оспівуючи шляхетність душі Добролюбова, що отдали життя за справу волі, Некрасов пише: Учив ти жити для слави, для волі, Але більше вчив ти вмирати. У поезії Некрасова життя інтелігента-різночинця - це завжди відмова від всіх особистих цілей і інтересів

Свідомо мирські наслажденья Ти відкидав… Герой Некрасова так говорить про людське покликання: Жити для себе можливо тільки у світі, Але вмерти можливо для інших. Ці “інші” - стражденний російський народ, в ім’я якого не шкода віддати й життя

Це народ, що очікує приходу “чесного сівача добра”. “ПРО, сівач, прийди!” - кличе “душу народу російського” у поемі “Кому на Русі жити добре”.

Інтелігент-Різночинець чує цей лемент про допомогу й відгукується на нього: Борг народу, Щастя його, Мир і воля - Насамперед. Некрасов постійно підкреслює винятковість і особливу “святість” цих людей, часто порівнюючи їх із Христом. Про Чернишевського поет говорить: Його ще покамест не розіпнули, Але година прийде - він буде на хресті… Звертаючись до долі інтелігента-різночинця, Некрасов створює образ незрозумілого, відкинутого пророка, шлях якого “тернистий”, тому що він проходить його “зі своєї карающею лірою”, і “кожний звук його мовлень // плодить йому ворогів суворих”.

Безжалісний викривач людських пороків умирає “нещасливий і не знаємо”, а “любов, що добрих прославляє // И таврує лиходія й дурня” нагороджує його “терновим вінцем”. Ліричному героєві поезії Некрасова зрозумілі й близькі не тільки піднесені прагнення інтелігента-різночинця, але й всього його сумніву й коливання, непевність у своїх силах, почуття провини перед народом, справа звільнення якого зажадає ще багатьох життів і довгого років напруженої й болісної боротьби. Тому часом у віршах поета звучать песимістичні ноти: Так сознанье бессилья образливе Мені залишилося одне спереду… Іноді ліричний твір з оллсоч © 2005 герой виражає настрої безмежного розпачу, викликаного безсиллям змінити що-небудь у навколишній дійсності в доступне для огляду час: Я останню пісню співаю, Але не буде вона веселей, Буде багато сумніше колишньої, Тому що на серці темній И в прийдешньому ще безнадежней.

Однак Некрасов не втрачає віри в те, що благі починання його героя увінчаються успіхом, тому що служіння народу виправдує всі страждання його захисників: Я ліру присвятив народу своєму. Бути може, я вмру невідомий йому, Але я йому служив - і серцем я спокійний… Гриша Добросклонов з поеми “Кому на Русі жити добре”, прототипом якого послужив для поета Добролюбов, сміло дивиться в майбутнє й упевнений, що воля й справедливість восторжествують у світі. Говорячи про вільнолюбну душу російського народу, Гриша Добросклонов вимовляє повні оптимізму слова, за формою напоминающие пророцтво: Ще ти в сімействі раба, Але мати вже вільного сина

Убога, але рясна, забита, але всесильна “ Матінка-Русь” уже вступає на новий шлях, тому що в неї “кінчений з минулий розрахунок”, а спереду - світле й вільне життя