ІДЕЙНО-КОМПОЗИЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ СЦЕНИ В САЛОНІ ГАННИ ПАВЛІВНИ ШЕРЕР У РОМАНІ Л. Н. ТОЛСТОГО. У значних добутках, як правило, перші сторінки містять зерно всього задуму. Це можна сказати про Мертві душі>, , . Об Достоєвського сам Л. Толстой говорив, що далі В, здавалося б, сцена в салоні Шерер, що відкривається добуток, аж ніяк не повторюється

Просто ми як би занурюємо в гущавину подій, відразу ж виявляємося серед героїв книги, захоплені потоком життя. Але значення сцени не тільки в цьому. У ній, звичайно ж, хоча й не так явно, як у перших эпизо-дах роману Достоєвського, намічені всі основні проблеми добутку, першого ж слова, які звучать у салоні, рассужде-ния про Наполеона, про війни, про Антихриста

Надалі це най-дет продовження в спробі Пьера вбити Наполеона, у його подсче-тах числового значення ім’я цього. Вся тема книги війна й мир, щира велич людини й помилкові куми-ры, божеське й диявольське. По розміщенню діючих осіб сцена нагадує п’єсу

Тільки що оказавшийся в петербурзькому світлі Пьер потрапив, , у суспільство, якому він далекий і allsoch. ru 2001-2005 якого він зовсім не розуміє. Подібно Чацкому, Пьер вступає в непотрібні суперечки, відновлює проти себе все суспільство, ризикуючи заслужити репутацію божевільного

У середовищі роялістів, що бігли від Наполеона,-емігрантів п росіян царедвор-цев Пьер проголошує, що. Як і Чацкий, Пьер не розуміє, перед ким він, і, говорячи словами Пушкіна, ми повинні визнати, що Пьер, як Чацкий, . Вмешатель-Ство Болконского, на щастя, послужило до припинення суперечки, по^-гасило страсті. Однак дарма після прийому в Шерер князь Анд-Розвівайся попереджає Пьера щодо його подальшого поводження у світлі. Пьер, на жаль, їде гуляти до Курагину…Повернемося в салон Ганни Павлівни

Головне для нас просле-дить, як зав’язуються основні лінії героїв книги в цій пер-виття сцені. Пьер, звичайно, стане декабристом, це зрозуміло по його поводженню вже з перших сторінок. В. Курагин хитрун, у чомусь що нагадує Фамусова, але без його теплоти й велемовності, про-мальований, однак, Грибоєдовим не без симпатії…

Петербурзька публіка це все-таки не московське барство. Василь Курагин розважливий, холодний пройдисвіт, хоча й князь, і надалі буде шукати спритні ходи. Анатоль, його син, про яке він згадує в розмові із Шерер, , заподіє багато горя Ростовим і Болконским. Інші діти Курагина Іполит і Элен аморальні руйнівники чужих доль

Элен уже в цій першій сцені далеко не так безобраз-на, як може здатися на перший погляд. У ній ще не було й тіні кокетства, але вона цілком усвідомить свою красу, … Багатозначна деталь! Посмішка її (найжахливіше, що може бути в людині, по менмені-нию Товстого, це його духовна нерухомість), а вираження особи Элен повністю залежить від вираження особи Ганни Павлов-Ны Товстої спеціально це підкреслюється

Три жінки в сало-не, Шерер, Элен і Ліза, відіграють роль як би трьох парень, богинь долі. М. Гаспаров цікаво зіставляє Шерер з роботою богинь, що прядуть нитку людської судь-бы. Інший мотив, що зв’язує з античністю, антична краса Элен. Ця ж антична краса робить її схожої на бездушну статую. Лінія князь Андрій Ліза будить спогади огомеров-ской.

, говорить Болконский, пояснюючи при-чини свого від’їзду, що наближається, на війну. Ліза Волконська, по контрасту з мертвотністю Элен, жвава й діяльна, відіграє роль Пенелопы (князь Андрій у розмові з Пьером підкреслює її вірність і відданість), але якась доля змушує Болконско-Го-Одиссея, що відчуває глибокий розрив з усім навколишньої, різко порвати зі звичним укладом і йти назустріч неизвестнос-ти й можливої загибелі. Взагалі із всіх діючих осіб, що з’явилися в першій сцені, Болконский найбільш загадковий і викликає найбільша повага. Зміст сцени в Ганни Павлівни перегукується з епілогом книги. В епілозі знову виникають суперечки про світ і війну, там при-сутствует маленький син князя Андрія, незримо присутствовав-ший і тоді в салоні Шерер.

Ключовий момент сцени обсужде-ние слів абата Морио про вічний світ. Хоча абат більше не став-з’явився-по^-з’явився на сторінках, головне слово вимовлене, і велика книга відкривається й закінчується суперечкою про возможнос-ти вічний мир. Такий проект, звичайно, в ідеалі можливий, про-блеме вічного миру й присвятив свій утвір Лев Толстой

Непре-Взойденный, зрозуміло, з тих самих пор, як на землю прийшов Христос, проект, здатний послужити в благо всьому людству