Письменника повинне морозити від хвилювання й захвату. Р. Брэдбери Глибина й ніжність молдавської ночі, темрява лісу, де жарким вогнем спалахнуло серце Данко, моторошні акорди стихії, що розбушувалася, де “гордо розвівається Буревісник, чорної блискавки подібний”. Романтичні образи М. Горького виростають із цього сполучника фарб і звуків, вони чарують, змушуючи бути там, де відбувається дія, і тим, ким хоче бачити мене моє серце. “Породжений плазувати - літати не може!” - але не хочеться в розпачі складати крила, слухаючи ці слова, адже людина породжена крилатим, як Буревісник і Сокіл, сміливим, як Данко, адже “Людина - це чудово, це… звучить гордо!”. Як просто, але історично справедливо, актуально пролунало: “У житті, чи знаєш ти, завжди є місце подвигам” - всі герої горьковского романтизму визначаються цією думкою; одні її приймають, іншим вона не по душі

Але, бути може, Горький лише мріє про високі діяння людини, не замислюючись про те, свершатся чи вони; бравіруючи гарними метафорами й високими словами? Немає! - і це слово сказала історія: адже й блискучі по силі голосу любові до Батьківщини плеяди російських емігрантів, і “комісари в курних шоломах” - це прагнення людини знову знайти крила в романтичному польоті. І навіть