ІДЕАЛЬНА МЕТА СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ

Виходить, таємниця історичного процесу, властиво, не в країнах і народах, принаймні не винятково в них самих, у їх внутрішній, постійний, даний раз назавжди особливостях, а в тих різноманітні й мінливих щасливих або невдалих сполученнях зовнішніх і внутрішніх умов розвитку, які ськладаються у відомих країнах для того або іншого народу на більш-менш тривалий час. Ці сполучення – основний предмет історичної соціології. Хоча вони відбиті місцевим характером і поза даним місцем неповторні, але це не позбавляє їхнього наукового інтересу. Чрез суспільства, що підпадали під їхню дію, вони викликали назовні ті або інші властивості людства, розкривали його природу з різних сторін. Всі історично, що ськладалися суспільства, – всі різні місцеві сполучення різних умов розвитку. Отже, чим більше вивчимо ми таких сполучень, тим повніше довідаємося властивості й дія цих умов, кожного окремо або в даному найбільш своєрідному підборі. Так цим шляхом, бути може, удасться з’ясувати, як загальне правило, коли, наприклад, капітал убиває волю праці, не підсилюючи його продуктивності, і коли допомагає праці стати більше продуктивним, не поневолюючи його. Вивчаючи місцеву історію, ми пізнаємо ськлад людського гуртожитку й природу ськладових його елементів. З науки про те, як будувався людський гуртожиток, може згодом – і це буде торжеством історичної науки – виробитися й загальна соціологічна частина її – наука про загальні закони будови людських суспільств, застосовних незалежно від минущих місцевих умов. Визначивши, у якому співвідношенні повинні перебувати при вивченні місцевої історії точки зору історичн і соціологічна, перейдемо тепер до найближчого розгляду самого цього питання про умови розвитку людських суспільств, про ті або інші сполучення цих умов.

ОСНОВНІ СИЛИ ГУРТОЖИТКУ. Історичний процес, як ми його визначили, ськладається зі спільної роботи декількох сил, що стуляють окремі обличчя в суспільні союзи. В області досвідченого або спостережливого пізнання, а не споглядального, богословського ведення ми розрізняємо дві основні первинні сили, що створюють і рухають спільне життя людей: це – людський дух і зовнішня або так звана фізична природа. Але історія не спостерігає діяльності відверненого людського духу: це область метафізики. Так само вона не відає й самотнього, усунутого від суспільства людини: людина сам по собі не є предмет історичного вивчення; предмет цього вивчення – спільне життя людей. Історичному спостереженню доступні конкретні види або форми, які приймає людський дух у спільному житті людей: це індивідуальна людська особистість і людське суспільство. Я розумію суспільство як історичну силу не в змісті якого-небудь спеціального людського союзу, а просто як факт, що люди живуть разом і в цьому спільному житті впливають один на одного. Це взаємний вплив спільно живучих людей і утворить у будові гуртожитку особливу стихію, що має особливі властивості, свою природу, свою сферу діяльності. Суспільство ськладається з осіб; але особи, що становлять суспільство, самі по собі кожне – далеке не те, що всі вони разом, у ськладі суспільства: тут вони посилено проявляють одні властивості й приховують інші, розвивають прагнення, яким немає місця в самотнім житті, за допомогою додавання особистих сил роблять дії, непосильні для кожного співробітника окремо. Відомо, яку важливу роль грають у людських відносинах приклад, наслідування, заздрість, суперництво, але ж ці могутні пружини гуртожитку викликаються до дії тільки при нашій зустрічі із ближніми, тобто нав’язують нам суспільством. Точно так само й зовнішня природа ніде й ніколи не діє на все людство однаково, всією сукупністю своїх засобів і впливів. Її дія підлегла різноманітним географічним змінам: різним частинам людства по його розміщенню на земній кулі вона відпуськає неоднакову кількість світла, тепла, води, миазмов, хвороб – дарунків і нещасть, а від цієї нерівномірності залежать місцеві особливості людей. Я говорю не про відомі антропологічні раси – білої, темно-жовтої, коричневої й проч., походження яких у всякому разі не можна пояснити тільки місцевими фізичними впливами; я розумію ті переважно побутові умови й духовні особливості, які виробляються в людських масах під очевидним впливом навколишньої природи й сукупність яких становить те, що ми називаємо народним темпераментом. Так і зовнішня природа спостерігається в історичному житті як природа країни, де живе відоме людське суспільство, і спостерігається як сила, оськільки вона впливає на побут і духовний ськлад людей.

ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ. Отже, людська особистість, людське суспільство й природа країни – от ті три основні історичні сили, які будують людський гуртожиток. Кожна із цих сил вносить до ськладу гуртожитку свій запас елементів або зв’язків, у яких проявляється її діяльність і якими зав’язуються й тримаються людські союзи. Елементи гуртожитку – це або властивості й потреби нашої природи, фізичного й духовної, або прагнення й мети, які народжуються із цих властивостей і потреб при участі зовнішньої природи й інших людей, тобто суспільства, або, нарешті, відносини, які виникають між людьми з їхніх цілей і прагнень. Згідно з таким або іншим походженням одні із цих елементів можуть бути визнані простими або первинними, інші похідними вторинного й подальшого утворень зі спільної дії простих. По основних властивостях і потребам людини ці елементи можна розділяти на фізіологічні – підлогу, вік, кревне споріднення, економічні – праця, капітал, кредит, юридична й політичні – влада, закон, право, обов’язки, духовні – релігія, наука, мистецтво, моральне почуття.

Pages: 1 2

Збережи - » ІДЕАЛЬНА МЕТА СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ . З'явився готовий твір.

ІДЕАЛЬНА МЕТА СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.