Поява повістей і оповідань Квітка-Основ’яненко українською мовою являє собою новий важливий етап не тільки в його творчості, а й взагалі в розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності

В 30-х роках XIX сторіччя у новій українській літературі розвивалися поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістичних завдань літератури мали потребу в зображенні дійсності, у її широкому охопленні, у всіх труднощах, розбіжностях і деталях зображення людини в складних суспільних відносинах, відображення життя у формах самого життя. Для здійснення рішення цих завдань самим придатним був прозаїк - епічний жанр - роман, оповідання. Основоположником української художньої прози була Квітка - Основьяненко, що почуттєво вловлював назрілі потреби часу. Першим його українським добутком у прозаїчному жанрі була знаменита повість «Маруся». Приводом до її написання були тодішні дискусії щодо творчих можливостей українських літературних діячів. Деякі письменники вважали їх здатними лише на жартівливі добутки

Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував різнобічні художньо-літературні можливості української мови, його придатність для написання прозаїчних добутків серйозних, навіть трагічного змісту

У прозі письменницький талант Квітки розвився найбільше повно. Він пише «Солдацкий патрет», «Конотопская відьма», «От тобі й скарб» і інші, які ввійшли у дві книжки «Малороссийских повести, що розповідають Григорієм Основьяненком». В 30-40 року Квітка створює повести «Козиря - дівки», «Нещасна Оксана», «Щира любов», оповідання «Перекотиполе», «Пархимов сніданок». Оповідання й повести Квитки-Основьяненка були величезним кроком в українській і всієї вітчизняної літератури до «народної теми». Письменник уперше в прозаїчній формі співчутливо й багато в чому правдиво зображує повсякденне життя простих трудівників, вибираючи позитивних персонажів для своїх повістей і оповідань переважно серед людей землеробської роботи. А в тім кріпосницькому суспільстві, де панство вважало селянина духовно неповноцінною істотою, робочою худобою, зображення його позитивним героєм у літературі було завданням новаторської й надзвичайно складної

Українські повісті й оповідання Квітки майстерно написані у формі живого, докладного оповідання людини з народу - мудрого старожила з харківської області, Григорія Основьяненка. Перевтілення в оповідача з народу дало письменникові можливість бачити й оцінювати життєві явища з позиції простого селянина, вільно, природно користуватися народною мовою й фольклорними матеріалами, що підсилювало народності й художню правдивість добутків

Прозаїчні твори Квітки українською мовою по творчих принципах, жанрово-стильовими особливостями діляться на дві основні групи: сентиментально реалістичні повісті й бурлескно-реалістичні оповідання й повести. До першої групи належать повести «Маруся», «Козир - дівка», «Нещасна Оксана», «Щира любов». Характерною їхньою особливістю є те, що письменник виводить, опоетизоване зображує в них позитивних героїв із селянсько-трудівничих мас, виявляє особливу увагу до внутрішнього миру героїв, їхніх думок і серцевої переживань. Мовний стиль цих повістей м’який, зворушливий, а там, де характери

Серед бурлескно-реалістичних творів Квітки - гумористичні оповідання «Солдацкий патрет», «Покійницька Великдень», «От тобі й скарб», «Пархомов сніданок», а також гумористично-сатирична повість «Конотопская Відьма». Створював їхній письменник, опираючись на багаті юмористично-сатирические традиції української літератури й фольклору, орієнтуючись на художній досвід щодо правдивого зображення народного життя, використання фантастики, щодо манери іронічно-комічного оповідання. Основне завдання його добутків - викриття або висміювання пороків дійсності, негативних життєвих якостей і чорт людей. В «Солдацком патрете», «Конотопской відьмі», менше ніж в інших добутках цієї групи зустрічаються елементи бурлескного стилю

В окремих місцях оповідань письменника є різкі сатиричні випади проти кріпосництва, соціальної неравности, паразитизму панів, заможності духівництва, проти повсюдного хабарництва представників влади й судна

Г. Ф. Квітка-Основ’яненко був видатним українським прозаїком дошевченковского періоду. Він став родоначальником і основоположником прози в новій українській літературі, увів жанри повести, оповідання. Головну роль Квітки в європейському літературному процесі И. Франко бачить у тім, що він «творець народної повісті, один з перших того роду творців у Європейських добутках». Квітка-Основ’яненко звеличив в очах суспільства простого селянина-трудівника, широко відкривши двері в літературу позитивним персонажам з народу. Картини життя українського суспільства в часи Великої Руїни в повісті Г. Квитки-Основьяненка «Конотопская відьма»

Козацький період у нашій історії нараховує понад 500 років. Історія козацтва протягом XVII сторіччя була сповнена бойових перемог і більших трагедій. В історії нашого народу Запорізька Січ назавжди залишилася проявом величчя й мужності наших предків. Коли російська цариця Катерина II узялася за «поліпшення» пристрою в країні, те, насамперед, вона наказала Кирилові Розумовскому скласти гетьманську булаву й скасувала гетьманство. Не зумівши підкорити козаків, 10 листопада 1764 року царський уряд видав указ про ліквідацію гетьманства. Катерина II завершила процес покріпачення українського селянства, козацькі полки реорганізовувалися в регулярні, козацьким старшинам надавалися військові чини російської армії. Україна остаточно втратила свої права, свою волю, завершило своє існування вільна Українська козацька держава. Настав один з найтяжких часів для України - період Великої Руїни