Господарство Румунії: Оцінка природно-ресурсного потенціалу

Господарство Румунії — важлива ланка в економічній системі країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія усе більше спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки нафти, природного газу, кам’яної солі, лісу. Швидкі темпи індустріалізації дозволяють Румунії з кожним роком в усі більших кількостях направляти в інші країни машини й устаткування. Крім того, Румунія, як і її південні й західні сусіди, спеціалізується на поставках у більше північні країни фруктів, винограду, овочів і продуктів їхньої переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для Румунії гарантовані поставки комплектного промислового устаткування, різноманітних машин, а також деяких масових видів промислової сировини з інших країн

Зміна структури народного господарства Румунії наочно підтверджується співвідношенням двох провідних галузей економіки: в 1981 р. на частку промисловості доводилося більше 88% загальної продукції промисловості й сільського господарства, разом узятих (в 1950 р. -тільки 46%).

Найбільш високими й стійкими темпами росло промислове виробництво, що забезпечує основну масу приросту національного доходу країни. Високі середньорічні темпи приросту валової промислової продукції були досягнуті не тільки на перших стадіях індустріалізації (1951- 1960 р.- 12,9%), але й у наступні роки, коли промисловий потенціал СРР мав уже значні масштаби (1971-1980 р.- 11,2%).

Одним з вирішальних факторів, що визначили високі темпи економічного розвитку СРР, з’явилося виділення значної частини національного доходу на потреби розширеного відтворення. Норма нагромадження становила (у відсотках від загального обсягу національного доходу): в 1951-1955 р.-17,6; в 1956-1960 р.-16; в 1961-1965 р. – 24,3; в 1966-1970 р.-28,8; в 1971-1975 р.- 34,1; в 1976-1980 р.-36,3. Інтенсивне нагромадження дозволило створити сучасну матеріально-технічну базу, у корені змінити структуру й технічний рівень виробничого апарата

У современней Румунії сформувалося й перебуває в процесі формування кілька промислових районів Серед них масштабами виробництва й розмаїтістю галузей виділяється промисловий район Центральної Мунтении; із цим районом, головними центрами якого є Бухарест і Плоешти, зв’язаний промисловий центр Брашов. Разом вони випускають близько 2/5 промислової продукції країни. Цей район виділяється насамперед машинобудуванням і нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумовій, паперовій, текстильній промисловості: великі його роль і у виробництві електроенергії, хімічних і харчових продуктів

Центральна Трансільванія – найбільший район газової хімічної й скляної промисловості В перспективі підсилюється його значення у виробництві електроенергії

Хунедоаро-Решицкий промисловий район має яскраво виражену вугільно-металургійну спеціалізацію

Поряд із цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена трохи раніше, в останні роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових райони в колись слабко розвинені областях

Західно^-Молдавський, охвативающий промислові центри області Бакеу в долині р. Сирет і її припливів Тротуш і Еистрина Основа розвитку промисловості цього району – нефтегазохимия й комплекс виробництв, пов’язаних з переробкою лісу, включаючи целлюлозно-бумяжную промисловість

Олтенский промисловий район (з головними центрами в Крайове й Тиргу-Жиу). Цей район спеціалізується на видобутку нафти, енергетичних вугіль, а на цій базі й на виробництві електроенергії й хімічної продукції Одночасно з розвитком енергетики й хімії Олтенский район поглиблює свою спеціалізацію на електротехніку й деревообробці

Нижне- Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац і Бреила). Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної металургії країни з машинобудівною промисловістю, що розвивається (у першу чергу суднобудівної). У ньому на базі рослинних ресурсів Балти, і особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова й хімічна промисловість

Румунія серед держав закордонної Європи – великий виробник сільськогосподарської продукції (особливо зерна); ця продукція в середні по врожайності роки не тільки покриває основні внутрішні потреби країни, але й частково експортується. Нині поряд зі сприятливими в більшій частині країни ґрунтово-кліматичними умовами створені важливі соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь сільського господарства – рослинництво. Воно дає біля 2/3 валової сільськогосподарської продукції; на частку тваринництва доводиться близько 1/ 3-3- У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вище. У гірські ж і деяких горбкуватих районах тваринництво – головна галузь сільського господарства

Зменшення в останні роки посівів зернових культур не привело до скорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайність

Серед зернових культур різко переважають кукурудза й пшениця

Основні виробники зерна в Румунії – Нижне-Дунайська й Середньо-Дунайська низовини

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії і Югославії, але ще сильно уступає, наприклад, Чехословаччини. Дотепер у країні широко поширене малоинтенсивное пасовищне тваринництво, що відрізняється порівняно невисокою продуктивністю. Зі збільшенням в останні роки посівів коренеплодів і кормової кукурудзи створюються більше сприятливі умови для розширення стійлового змісту худоби й росту тваринницької продукції

значних традицій в області морського й річкового транспорту. У сучасній Румунії роль водного й особливо автодорожнього транспорту поступово зростає. Однак основна маса вантажів і пасажирів продовжує перевозитися усередині країни по залізницях. У зовнішньоторговельних перевезеннях поряд із залізничним транспортом важливу роль грають річковий і морський транспорт. Специфічна риса транспорту Румунії, що відрізняє її від більшості інших європейських країн, -більше широкий розвиток трубопровідного транспорту

У кожному з п’яти економічних районів є істотні внутрішні розходження як у природних умовах, так і в характері виробництва. У ряді випадків ці розходження підсилюються в результаті залучення в господарське використання нових природних ресурсів і формування нових індустріальних центрів і вузлів. Особливо яскраво ці зміни проявляються в колись хазяйновито відсталих областях: Бакеу (у Північно-східному районі), у Добруджі (у Південно-східному районі), в Олтении (на заході Південного району).

Існуючі у великих економічних районах господарські розходження дозволяють виявити усередині них економічні райони другого порядку, або підрайони. З метою краще пристосувати апарат керування до рішення економічних завдань у рамках економічних одиниць, що сформувалися більше дробових, у соціалістичній Румунії проведена реорганізація адміністративного подолу. Нові адміністративно-господарські одиниці – області (усього 16 областей) у більшості випадків являють собою подібні економічні райони другого порядку

Pages: 1 2

Збережи - » Господарство Румунії: Оцінка природно-ресурсного потенціалу . З'явився готовий твір.

Господарство Румунії: Оцінка природно-ресурсного потенціалу





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.
Частка району (в % ог загального республіканського підсумку) Південь Здпад Центр і Північ Північний схід Південний схід Усього
Територія у тис. кв. км. 71 45 55 38 29 238
b % 30 19 23 16 12 100