Людина - от правда! М. Горький “Челкаш” - одне з ранніх романтичних оповідань М. Горького. Він належить до циклу добутків письменника про босяків-обшарпанцях і кримінальниках, образи яких у літературі того часу були похмурі й угнетающе однобокі. Гіркий першим спробував осягнути психологію цих “зайвих” людей, розібратися в їхній моралі, зрозуміти причини, що змусили їх опуститися на саме дно життя

Гриша Челкаш - головний герой оповідання. Незважаючи на те, що це “запеклий п’яниця й спритний, сміливий злодій”, він залучає нашу увагу своєю неординарністю. І справа тут не тільки в незвичайній зовнішності, що робить Чіл каша схожим на хижого степового яструба

Перед нами - смілива волелюбна особистість із розвиненим почуттям власного достоїнства. Челкаш, безсумнівно, належить до карного середовища й змушений жити за її законами, злодійство для нього - спосіб вижити, добути собі їжа, завоювати авторитет серед таких же босяків, як він сам. Однак багато людських якостей Челкаша змушують нас випробовувати повагу до нього. Зустрівши в порту Гаврила й вислухавши його оповідання, Челкаш; переймається співчуттям кпарню.

Гаврило не справляється зі своїм господарством, не вміє заробляти, не може женитися, тому що дівчин із приданим за нього не видають. Довідавшись, що Гаврилу потрібні гроші, Челкаш пропонує йому можливість заробити. Звичайно, у злодія тут теж є свій інтерес, оскільки він має потребу в напарнику, але жалість Челкаша до молодого довірливого Гаврила щира: він “заздрив і шкодував про це молоде життя, посміювався над нею й навіть засмучувався за неї, представляючи, що вона може ще раз потрапити в такі руки, як його… І всі почуття зрештою злилися в Челкаша в одне - щось отеческое й господарське”. Челкашу близькі мрії Гаврила про багаті господарства, тому що він і сам не завжди був злодієм. Зворушливим смутком і ніжністю наповнені спогади цієї суворої людини про дитинство, своєму селі, батьках і дружині, про селянське життя й службу в армії, про те, як батько пишався ним перед всім селом

Під час цієї розмови з Гаврилом Челкаш здається мені ранимим і беззахисним, він схожий на равлика, що ховає своє ніжне тіло під міцним панциром. Ніж далі, тим більше наших симпатій завойовує Челкаш, образ же Гаврила згодом починає викликати відраза. Поступово перед нами розкривається його заздра, жадібна, готова на підлість і в той же час рабське служіння зі страху душонка. Автор неодноразово підкреслює духовну перевагу Челкаша, особливо коли справа стосується грошей

Спостерігаючи за приниженням Гаврила, Челкаш почуває, “що він, злодій, гуляка, відірваний від усього рідного, ніколи не буде таким жадібним, низьким, що не пам’ятає себе”. Гіркий називає своє оповідання “маленькою драмою, що розігралася між двома людьми”, але мені здається, тільки один з них має право носити горде ім’я Людини