Друга половина XVI сторіччя - час становлення сучасної англійської літературної мови, і романи Лили зіграли настільки важливу роль у його створенні, що ім’я головного героя пережило не тільки століття, але й самого героя

Пригоди модника XVI в. написані людиною найвищою мірою утворен і талановитим, котрий, випробовуючи англійську мову на його можливості, придумує свій стиль, у якому немає місця випадкам і недбалості й у якому переважно використаються антитеза й алітерація, а також зближення протилежностей (наприклад: «…самий зелений бук швидше горить, чим самий сухий дуб, самий чистий шовк швидше всього гниє, саме солодке вино швидше всього перетворюється в самий кислий оцет»). Нова проза Лили негайно викликала потік наслідувань. Досить довго эвфуэстический стиль, декоративний і мало-мало вигадливий, був модним серед утворених людей Англії, але вже У.Шекспір висміює його в «Генріхові IV», змушуючи Фальстафа висловлюватися эвфуэстически.

Проте історія Э. не загубилася в століттях, і якщо за шість років після першого видання роман «Эвфуэс, або Анатомія розуму» був перевиданий ще п’ять разів, те й в XX столітті Джон Лили не міг би поскаржитися на неуважність видавців. Втім, що навіть не читали роман, але літературно більш-менш утворені люди можуть досить часто зустріти терміни «эвфуизм», «эвфуэстический стиль», що визначає навмисну вишуканість, манірність, манірність