Михайла Опанасовича Булгакова можна повною мірою назвати учнем і послідовником Н. В. Гоголя, що так часто вносило у свої добутки елементи містицизму, що любив “підпустити риса” і іншу нечисту силу. Повною мірою ці традиції простежуються в романі “Майстер і Маргарита”, одним з головних героїв якого є Сатана Воланд із товариші. Ця “веселі компанії” сколихнула на час ледаче московське життя, внесла плутанину й сум’яття в душі міщан, так ласих на блага, що роздаються задарма. По-гоголевски весело й нещадно сміється над своїми персонажами Булгаков, змушуючи вибігати їх у негліже послу сеансів магії

Але в дуже дивній ролі виступає Сатана в романі “Майстер і Маргарита”. Він з’явився в столиці, щоб покарати жадібних і заздрих, безталанних, що загордилися себе геніями, навести порядок і справедливість, утішити й нагородити талановитих і знедолених. Воланд не самотній

Його супроводжує весела компанія, від душі тешащаяся над тими, кого письменник уважає ворогами суспільства: бюрократів і користолюбців, чиновників від мистецтва й відвертих донощиків. Як схожа Маргарита, господарка балу Сатани, на героїню гоголівської повісті “Травнева ніч”. Тільки Маргарита не приносить горя слабким і безмовним. Вона мстить кривдникам свого улюбленого, і довго ще був у жаху критик Латунский, згадуючи страшний вечір розгрому на своїй квартирі. Іншим явним підтвердженням прихильності Булгакова гоголівським традиціям є оповідання “Пригоди Чичикова”.

Тут ми занурюємо не стільки в мир героїв Миколи Васильовича, але в саму атмосферу його створінь. Булгаков, вільно розпоряджаючись гоголівськими персонажами, попереджає читачів, що час авантюристів-шахраїв твір з оллсоч © 2005 ще не пройшло. Легко справляється з ними письменник, щоправда, у сні. І це дуже символічно, тому що зло це победимо, але не так просто, як здається. Микола Васильович Гоголь позначив пріоритети, Булгаков підтвердив, але ж між їхньою творчістю - сторіччя. Що змінилося?

Мало що, ксожалению.