Комедія «Горі від розуму» написана на початку 20-х років XIX століття й пов’язана із проблемами свого часу. Після Вітчизняної війни 1812 року, коли російський народ завдав смертельного удару наполеонівської армії, з особливою гостротою встало протиріччя між найбільшими можливостями простих російських людей і тим тяжким становищем, у якому вони перебували з волі сильних миру цього. Чесні люди того часу не могли миритися із цим. У середовищі прогресивно настроєного дворянства назрівало невдоволення існуючими порядками, створювалися таємні суспільства. І от поява цих паростків протесту й втілив у своїй комедії А. С.Грибоєдов, зштовхнувши віч-на-віч «вік нинішній і століття минулий». Сюжетну основу добутку становить конфлікт молодого дворянина Чацкого з тим суспільством, вихідцем з якого був він сам. Події розвертаються в одному московському аристократичному будинку протягом одного дня. Але Грибоєдов зумів розсунути тимчасові й просторові рамки добутку, давши повну картину життя дворянського суспільства того часу й показавши й віджиле, і те нове, живе, що зароджувалося в нього надрах
Чацкий є представником тої частини дворянської молоді, що вже усвідомлює всю відсталість навколишньої дійсності. Таких людей ще небагато, ще не під силу їм боротьба з існуючим ладом, але вони з’являються - це віяння часу. От чому Чацкого з повним правом можна назвати героєм свого часу. Саме такі люди вийшли на Сенатську площу 14 грудня 1825 року. Чацкий - людина неабиякого розуму, сміливий, чесний, щирий
У його суперечках з Фамусовым, у його критичних судженнях вимальовується вигляд людини, що бачить пороки й протиріччя свого суспільства й хоче боротися з ними (поки словом). Особливо яскраво показує Грибоєдов ці якості, протиставляючи Чацкому низького підлабузника й лицеміра Молчалина. Цей лицемір справно виконує завіт батька «догоджати всім людям без вилучення», навіть «собаці двірника, щоб ласкаво була», але холодний вдуше.
Молчалин - «низькопоклонник і ділок», як характеризує його Чацкий. Інші грані суспільства відображають Фамусов - високопоставлений чиновник, консерватор до мозку костей, тупий солдафон і мракобіс Скалозуб, марний бол-тли Репетилов, що бачать ціль життя в заміжжі князівни Тугоуховские, безликі г. N Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 і г. D. У цих персонажах Грибоєдов дає точну і яскраву характеристику дворянського суспільства того часу. У затхлому фаму-совском світі герой з’являється подібно очисній грозі. Чацкий у всім протилежний йому. Якщо Молчалин, Фамусов, Скалозуб бачать сенс життя у своєму благополуччі («чинишки, містечка»), то Чацкий мріє про безкорисливе служіння вітчизні, про те, щоб принести користь народу, що він поважає й уважає «розумним, бадьорим».
Він нехтує сліпе чиношанування, догідництво, кар’єризм, йому «прислужуватися нудно». Різко критикує Чацкий суспільство, погрязшее в лицемірстві й розпусті. З гіркотою говорить він: Де, укажіть нам, батьківщини батьки, Яких ми повинні прийняти за зразки?
чиНе ці, грабіжництвом багаті? Захистів)7 від суду в друзях знайшли, у спорідненні, Чудові соорудя палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві… Цим людям глибоко байдужні долі батьківщини й народу. Про їх культурний і моральний рівень можна судити по таких репліках Фамусова: «Забрати всі книги б так спалити», тому що «ученість - от причина», що «божевільних розвелося людей, і справ, і думок».
Чацкий повстає проти фамусовского миру, але він герой-одинак, і його протест занадто слабшав, щоб похитнути підвалини цього суспільства. Трагичен конфлікт молодого героя із середовищем, де на гоніння приречені всяке сильне почуття, усяка живаючи думка. Його повідомляють божевільним, від нього відвертаються. З ким був! Куди мене закинула доля!
Усі женуть! усі клянуть! У комедії Чацкий самотній, але людей, подібних йому, стає усе більше. Згадаємо двоюрідного брата Скалозуба, якому «чин випливав», а він «службу раптом залишив, у селі книги стало читати», або племінника княгині Тугоуховской - «чинів не хоче знати! Він хімік, він ботанік».
Саме їм стояло сколихнути країну, наблизити звільнення народу, торжества тих принципів справедливих суспільних відносин, про які мріють і Чацкий, і сам Грибоєдов. Це люди декабристського світогляду, гуманного світогляду, що співчувають цілому класу пригнобленого селянства, кріпакам, людям безправним і беззахисним. І не просто співчуваючі, а бажаючі боротися із царським урядом, із самодержавством. Їх було небагато, кілька сотень по країні. Але як вони потрясли Росію!
Серед них найбільше було офіцерів, героїв 1812 року, переможців Наполеона. Вони пройшли всю війну із солдатами - селянами, бачили їхню мужність, відчули їх велику людську душу, були свідками, як росіянин мужик урятував Росію. І не хотіли бачити цього героя знову кріпаком, безправним рабом
И як багато серед них було поетів! Рилєєв, Одоєвський, Кюхельбекер… Їхня ліра поетично втілювала основні гасла декабристів - волю, справедливість, братерство! Молодий Грибоєдов був тісно пов’язаний з передовими людьми з таємних суспільств
Його Чацкий - портрет і Петра Чаадаєва, і друга Грибоєдова поета Одоєвського, і гарячого, гордого Пушкіна, портрет і характер передової людини того часу
Збережи - » «Герой часу» у комедії А. С. Грибоєдова «Горі від розуму» . З'явився готовий твір.