Героїня п’єси Г.Ибсена «Дика качка» (1884), дочка Ялмара й Гини Экдал, тринадцятилітня дівчинка. Це самий «диккенсовский» образ драматургії Ибсена, що часто зіставляють із Крихтою Доррит. Дика качка цієї п’єси - сама X. їй далека неправда, умовність миру дорослих. Усе, що тільки могло бути гарного в батьку Ялмаре, але так і не стало,- чистота, романтичність, готовність до самопожертви, «велика, детски-доверчивая душа» - зійшлося вгероине.

X. обожнює батька, від любові якого залежить тендітне життя підлітка і якому досить було засумніватися в батьківстві, щоб жорстоко неї відіпхнути. І як дика качка, що приручити можна, а відпустити на волю вже не можна, вона гине, застрелившись. Адже по суті будинок Экдалов далекий її піднесеній і природній натурі. Щоб довести батькові свою відданість, вона навіть готова принести в жертву свою дику качку. Але сама стає жертвою. Грегерс Верле, правдолюб і злий геній сім’ї Экдалов, устремління якого не завжди зрозумілі навколишньої, підбурює її по суті до самогубства: адже вбити дику качку це й означало вбити X., не говорячи про те, що взагалі неможливо собі представити, щоб X. с її інстинктом доброти могла вбити ні в чому не винна істота