У романі Тургенєва “Батьки й діти” героями-антагоністами є Павло Петрович Кірсанов і Базарів. Ці герої відрізнялися друг від друга всім: віком, соціальним станом, переконаннями, зовнішністю. От портрет Базарова: “…високого зросту, у довгому балахоні з кистями, особа довге й худе, із широким чолом, донизу загостреним носом, більшими зеленуватими очами, воно пожвавлювалося спокійною посмішкою й виражало самовпевненість і розум”. А от портрет головного базаровского опонента: “На вигляд йому було років сорок п’ять; його коротко обстрижені сиві волосся відливали темним блиском; особа його, жовчне, але без зморшок, незвичайно правильною й чисте, немов виведене тонким і легенею різцем, виявляло сліди краси чудової”.

Павло Петрович років на двадцять старше Базарова, але, мабуть, навіть більшою мірою, чим він, зберігає у своєму вигляді прикмети молодості. Старший Кірсанов - людин, що надзвичайно піклується про свою зовнішність. Він прагне виглядати як можна моложе свого років. Так і личить світському леву, старому серцеїдові. Базарів, навпроти, про зовнішній вигляд не піклується

У портреті Павла Петровича автор виділяє правильні риси, вишуканість костюма й спрямованість до легенів, неземним матеріям. Цей герой і буде відстоювати в суперечці порядок базаровского реформаторського пафосу. І все в його вигляді свідчить про прихильність нормі

Соціальний стан героїв також по-різному. П. П. Кірсанов богаче Базарова, але для Павла Петровича гроші грають більше важливу роль у житті, чим для Базарова. Він здатний обходитися малим, а Павло Петрович, судячи з його способу життя, манері одягатися, немає. Але все-таки мені здається, що основна проблема - це різні переконання героїв

И саме ця проблема обговорюється в суперечках П. П. Кірсанова й Базарова. Базарів затверджує, що “природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. Він глибоко переконаний, що досягнення сучасного природознавства в перспективі дозволять вирішити й всі проблеми громадського життя. Прекрасне - мистецтво, поезію - він заперечує, у любові бачить тільки фізіологічне, але не бачить духовного початку

Базарів “до всього ставиться із критичної точки зору” і “не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип”. Павло Петрович же проголошує “аристократизм - принцип, а без принципів жити в наш час можуть одні аморальні або порожні люди”. Однак враження Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру від натхненної оди принципам помітно слабшає під впливом тих обставин, що опонент Базарова на перше місце ставить найбільш близький собі “принцип” аристократизму: Павло Петрович, вихований в обстановці заможного існування й звиклий до петербурзького світського суспільства, не випадково висуває на перше місце поезію, музику, любов. Базарів же, син небагатого військового лікаря, з дитинства привчений до праці, а не до ледарства, що захоплюється природничими науками, дуже мало у своєму короткому житті мав справу з поезією або музикою

Я думаю, що Базарів реаліст, а Павло Петрович - романтик, орієнтований на культурні цінності романтизму першої третини XIX століття, на культ прекрасного. І його жолобить від базаровских висловлень щодо того, що “чималий хімік у двадцять разів корисніше всякого поета” або що “Рафаель гроша мідного не коштує”. Мені здається, що тут Тургенєв з базаровской точкою зору, безумовно, не згодний

Однак він не дає перемоги в цьому місці суперечки й Павлу Петровичу. Його міркування про мистецтво й поезію, так само як і про суспільство, порожні й тривіальні, часто комічні. Тургеневскому задуму цілком відповідала перемога Базарова над аристократизмом Кірсанова. Але я вважаю, що повна перемога Базарова над Кірсановим неможлива, тому що якоюсь мірою праві обидві сторони

Таким чином, і в зображенні лібералів, близьких йому по політичних поглядах, Тургенєв все-таки переборював свої класові симпатії й малював в основному вірну картину життя