Герої й сюжети сатиричних казок М. Е. Салтыкова-Щедріна

“Добродії Головлевы” – це соціальний роман з життя дворянської сім’ї. Розкладання буржуазного суспільства, як у дзеркалі, відбилося й у розкладанні сім’ї. Валить весь комплекс моральних відносин, що цементують родинні зв’язки й регулюють моральні норми поводження. Тема сім’ї стає злободенною

Увага М. Е. Салтыкова Щедріна в цьому романі цілком присвячено аналізу каліцтв, дослідженню причин і показу наслідків. От перед нами родоначальниця й глава сімейства Орися Петрівна Головлева. Вона владна й енергійна поміщиця, господарка й глава сімейства, натура цілеспрямованими, складними, багата своїми можливостями, але зіпсована безмежною владою над сім’єю й навколишніми

Вона одноосібно распоряжает-ся маєтком, знедолюючи кріпаків, перетворивши чоловіка в нахлібника, калічачи життя “осоружним дітям” і развра-щая “мазунчиків”. У фантастичній погоні за “придбаним” вона помножила багатство чоловіка. Для кого й для чого?

Тричі ми чуємо в першому розділі її крик: “И для кого я всю цю прірву збираю! Для кого припасаю! Ночей недосипаю, шматка недоїдаю…

для кого!?” – Питання Орисі Петрівни, звичайно, риторичний: мається на увазі, що всі те вона робить для сім’ї, для дітей. А чи не так це на самому Ні, не так. Про сім’ю, про дітей, про материнський борг вона говорить, щоб замаскувати своє щире відношення – повна байдужість, так щоб злі мови не докорили

Голосно, для всіх – лицемірний^-лицемірні-ханжеськи-лицемірні слова про померлу дочку Ганні і її сиротках-близнюках: “Одну дочку Бог взяв – двох дав”. Для себе, для “внутрішнього вживання”: “Як жила твоя сестриця (це пише вона своєму ” любимо-ому” Порфирію) безпутно, так і вмерла, підкинувши мені на нею двох своїх щенят”. З мови Орисі Петрівни не сходило слово “сім’я”. Але го був лише порожній звук. У турботах про сім’ю вона заби вала про неї. У неї не було часу й бажання думати про виховання дітей, про розвиток їхньої моральності. Спрага накопичення псувала й убивала інстинкт материнства

“У її очах діти були однієї з тих фаталістичних життєвих установок, проти яких вона вважала себе вправі протестувати, але які проте не затраги вали ні однієї струни її внутрішньої істоти, що цілком віддалося незліченним подробицям жизнеустроитель-ства”. Діти, відчуваючи повну байдужість матері й не чув-ствуя любові, платили їй такою же байдужістю, переходячи-щим у ворожнечу. Орися Петрівна розуміла, що в дітей немає до неї подяки, і, дивлячись на них, не раз запитувала себе, хто буде її погубитель.

Але, вічно занурена в матеріальні турботи й меркантильні розрахунки, і на цій думці подовгу не зупинялася. А всі разом – всевладдя господарки й матері, атмосфера корисливості, презирство до творчої праці – морально розкладає душі дітей, формує натури принижені, рабські, готові на неправду, обман, подличанье й зрадництво. Старший син Степан, від природи спостережливий і дотепний, але безладний, осоружний Степанко-Бельбас, спився й умер невдахою. Дочка, з якої Орися Петрівна мала намір зробити безкоштовного бухгалтера, утекла з рідного дому й незабаром, кинута чоловіком, умерла. Двох її маленьких дівчинок-близнюків бабуся взяла ксебе.

Спочатку дивилася на них, як на тягар, потім прив’язалася до них. Дівчинки виросли, стали провінційними акторками. Надані самим собі, без опори й підтримки, copyright

Збережи - » Герої й сюжети сатиричних казок М. Е. Салтыкова-Щедріна . З'явився готовий твір.

Герої й сюжети сатиричних казок М. Е. Салтыкова-Щедріна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.