Мені на день народження подарували двох папуг. Це були птаха з різнобарвним оперенням і, як мені сказали, уміли наслідувати людської мови. Імен їм я поки що не придумав. Всією сім’єю обмірковували, як назвати папуг, але нічого складного так і не знайшли. Хотілося щось оригінальне, але що? Допоміг випадок

До мене часто після уроків заходив мій товариш Ігор Лунев, і ми разом ішли на тренування в спортивну секцію по міни - футболу. Міною-Футболом ми цікавилися давно, він нас захоплював, і ми досягли непоганих результатів. Перед грою в нас заведено привітати команду суперників: «Физкульт!» - і чули у відповідь! «Привіт!» Точнісінько й ми з Ігорем так привітали один одного. Заходячи до мене додому, друг говорив мені бадьорим голосом: «Физкульт!» Я теж голосно, енергійно відповідав: «Привіт!» Ці слова дуже сподобалися нашим папугам. Вони почали переговорюватися, і от уже в їхньому виконанні й на задоволення моїх домашніх часто звучав: «Физкульт» і «Привіт».

Ігорю я нічого не розповідав про таланти папуг. Вирішив, що друг і сам про усім довідається. Якось він зайшов і з порога прокричав: «Физкульт!» Я не встиг навіть рота розкрити, як з кімнати долетів: «Привіт!» «У тебе гості?» - запитав Ігор. І раптом через мою спину усе чіткіше звучало: «Физкульт! Привіт! Физкульт! Привіт! «Це ж твої папуги! - догадався Ігор. - От і імен не потрібно придумувати? Один - Привіт, другий - Физкульт».

Моя кімната, де жили папуги, і справді нагадувала невелику спортивну площадку. Біля стіни напроти дивана, де я спав, перебувала шведська стінка, ближче до дверей - турнік для гімнастичних вправ; на підлозі, поруч із письмовим столом, стояли гирі, лежали гантелі; на стіні під портретом відомого футболіста висів еспандер. «Може, тепер своїх папуг і до спорту будеш залучати?» - пожартував Ігор

«А от про цьому потрібно подумати», - посміхнувся я вответ.