Філософія Фоми Аквінського

Філософські напрямки можна розділити на матеріалізм і ідеалізм, залежно від того, що вважається первинним матерія або дух. Ті, хто затверджує, що матерія первинна, а мислення вдруге, ставляться до табору матеріалістів. Ті ж, хто первинним уважає дух, утворять ідеалістичний напрямок, у межах якого можна розмежувати два різновиди: об’єктивний ідеалізм, що думає, що навколишня нас дійсність існує незалежно від нас, але є продуктом ідеального початку (наприклад, відбиттям ідеї в Платона або породженням абсолютного духу в Гегеля), і суб’єктивний, відповідно до якого мир, матеріальні тіла є комплексом наших відчуттів

Філософія Фоми Аквінського говорить про те, що первинно дух – Бог, а матерія є його утвором, і отже ставиться до ідеалістичного табору, але вона так само визнає, що матеріальний світ не є комплексом наших відчуттів, залежним від суб’єкта, а існує незалежно від нас, і в такий спосіб є ідеалізмом об’єктивного типу. Філософія Аквината так само визнає існування як душ, так і цілої ієрархії чистих парфумів, або ангелів. Т.е. ми можемо затверджувати, що томізм має спіритуалістичний характер. Однак, мені здається, що томистскую філософію можна назвати й реалізмом у строго певному змісті, а саме як конфронтуючому суб’єктивному ідеалізму в його онтологічному трактуванні, тому що томізм визнає існування матеріального світу незалежно від суб’єкта

Фома вважав, що реально існують лише одиничні речі, або субстанції, що складаються із сутності (essentia) і існування (existentia). Він думає, що розходження між сутністю й існуванням не є щось тільки уявне, залежне від наших актів свідомості, а є чимсь фактичним, реально існуючим. Виходячи із цієї передумови Аквинат затверджує, що речам властива сутність, але сутність не имплицирует їхнього існування. Це відбувається тому, що все існуюче у світі створено Богом, а отже, залежить від нього. У Богу ж як у простому, нескладовому бутті сутність і існування тотожні. Тому сутність Бога имплицирует його існування, у той час як сутність створених речей не имплицирует їхнього існування. Людина або тварина існують завдяки причетності божественному акту утвору. Отже, відповідно до Фоми, мир матеріальних речей існує не в силу власної природи, а є чимсь зовсім випадковим, залежним від творця або існувати не повинен. На противагу цьому миру Бог – буття абсолютно необхідне, а отже, повинен існувати безумовно, тому що це укладено в нього природі

Категорії матерії (materia) і форми (forma) Фома запозичить із аристотелевской метафізики. Він повторює, що реально існують лише одиничні речі, що складаються з матерії й форми. що матерія представляє principium individuationis – основу індивідуалізації, що матерія, позбавлена форми, пасивна, недиференцированна й не може без її існувати, що форма є активним елементом, що конструює одиничне буття, що завдяки формі здобуває здатність кизменениям.

Однак форма в тлумаченні Фоми була сукупністю загальних істотних ознак, властивим речам певного виду, і не існувала поза або до них. Аквинат розрізняв у субстанциях три роди форм, або универсалий:

1. Универсалия, що втримується в речі в якості її сутності (universale in re), обумовлена їм так само як безпосередня универсалия (universale directum).

2. Универсалия, абстрагована від субстанції, тобто існуюча в людському розумі (post rem). У цьому виді реально (formaliter) вона існує тільки в розумі, а в речі має лише свою основу. Цю универсалию Фома називає рефлексивною (reflexivum). Тому форма, тобто загальне, існує в речі як сутність ще не абстрагована, у розумі ж – як витягнута активним розумом (intellectus agens).

3. Универсалия, незалежна від речі в божественному розумі (universale ante rem). Универсалии в розумі творця – це незмінні, постійні, вічні форми, або основи, речей, або, говорячи інакше, зразкові екземпляри, що є моделлю, метою утвору з нічого одиничних речей, що належать до певного виду

Відповідно до Фоми, у процесі раціонального пізнання розум витягає з речей не що інше, як божественну ідею, що визначає їх об’єктивне існування

Одиничні речі як самостійні буття складаються з можливості (potentia) і акту (actus). Під можливістю або потенцією розуміється можливе буття, під актом же – буття дійсне, абсолютно існуюче. Т.е. категорії можливості й акту мають більше загальний характер, чим форма й матерія

Матерія як потенція вже не існує споконвіку, а виявляється створеної Богом з нічого, а тому з первинної стає вторинної, похідній. Можливість властива їй не в силу її природи, а вкладена в неї творцем і тільки завдяки йому здійснюється й переходить у дійсність. А тому будь-яка зміна в природі й у суспільстві як перехід з можливості в акт має своє кінцеве джерело у творчій божественній силі. Бог є якимось перводвигателем, тому що в ньому нічого не перебуває в стані можливості, а він весь – абсолютний акт

Однак ці міркування відповідають позиції августинизма, і Фома не зупиняється на них, а йде далі: він уводить поняття природних причин, за допомогою яких Бог править миром. Звідси следует. що не можна пасивно очікувати божого вироку, а потрібно активно займатися земними справами в межах тих цілей, які переслідує провидіння

Фома Аквінський підрозділяє істини одкровення на два роди: істини, доступні розуму, і істини, що виходять за межі його пізнавальних можливостей. Раціональним доказом догматів віри займається природна теологія. виконуюча стосовно теології пропедевтичну функцію. Центральною проблемою природної теології є “докази” буття Бога

Фома затверджує, що висловлення “Бог існує”, з однієї сторони є очевидним, з іншого боку, не знаючи, що таке Бог, ми не можемо прийняти його існування за щось очевидне. Тому, а так само для посилення віри, необхідно обґрунтовувати існування творця за допомогою того, що є більше очевидним, чим він сам, а саме за допомогою результатів його утвору

Аквинат говорить, що довести існування творця можна двома способами: через причину (propter quid) і через наслідок (quia). Т.е. у першому випадку мова йде про доказ апріорному (від причини до наслідку), а в другому – про апостеріорний (від наслідку до причини). Відповідно до цього Фома Аквінський формулює п’ять “ доказів-шляхів” Бога

1. Доказ від руху (кінетичне), виходить із того, що речі перебувають у русі, а все що рухається приводиться в рух чимсь іншим, тому що рух є перехід можливості в акт. Те, хто актуалізує потенцію, є форма, якесь буття в акті. Отже, у поняття руху входить те, що рухається й те, що рухає. Тому, якби якесь буття, що приводить щось у рух, саме було наведено в рух, те це було б зовсім чимсь іншим, а це інше у свою чергу приводилося в рух третім і т.д. Однак ланцюг двигунів не може бути нескінченної, і тому ми повинні дійти до першої причини руху, що ніким не рухається і яка все рухає. Такою причиною повинна бути чиста форма, чистий акт, яким і є Бог

Видно, що кінетичний доказ заснований на двох передумовах: 1. Усяке буття, що перебуває в русі, повинне бути наведене в рух за допомогою іншого буття, що є його двигуном. 2. Ланцюг двигунів не може бути нескінченної. Можна бачити, що жодна із цих передумов не є наслідком законів фізики або механіки

2. Доказ від виробляючої причини говорить, що в матеріальному світі існує певний причинний порядок, що бере свій початок від першої причини. т.е. Бога. Неможливо. міркує Фома, щоб щось було власною виробляючою причиною, оскільки воно існувало б раніше себе, а це безглуздо. А тому що не існує нескінченного ланцюга діючих причин, то необхідно покласти деяку первинну виробляючу причину, а саме Бога

3. Доказ від необхідності й випадковості виходить із того, що в природі й суспільстві існують одиничні речі, які виникають і знищуються або можуть існувати або не існувати. Інакше кажучи, ці речі не є чимсь необхідним, а, отже, мають випадковий характер. Неможливо представити, щоб подібного роду речі існували завжди, тому що те, що може існувати, часом реально не існує. Як явища випадкові, вони вимагають наявності необхідної причини, існування якої випливає з її сутності. Ця причина і є Бог. Зараз ми можемо затверджувати, що цей доказ суперечить законом збереження матерії. Одиничні речі як конкретні форми матерії зникаю, піддаються трансформації, але матерія при цьому нікуди не зникає

Pages: 1 2 3

Збережи - » Філософія Фоми Аквінського . З'явився готовий твір.

Філософія Фоми Аквінського





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.