Узагальнення психолого-педагогічного досвіду осмислення сутності поняття адаптації особистості до навчання дало змогу виявити, що достатня увага серед дослідників приділялася і її структурним компонентам.

Питання, що пов`язані з факторами адаптації відображено у працях

І. А. Бобильової, О. М. Галус, І. О. Георгієвої, Є. С. Жарікова,

М. С. Логиновой, Л. М. Засоріной та інших. Відповідно до предмету свого дослідження науковці по-різному тлумачать його зміст.

Так, на думку одних дослідників, під фактором необхідно розуміти умову, рушійну силу, причину будь-якого процессу. З точки зору інших, це – причина, рушійна сила якого-небудь процесу, що визначає його характер чи окремі риси. Разом з тим, більшість дослідників вважають, що поняття «фактор» є синонімом таких понять, як «умова», «рушійна сила», «причина» [4, c. 16–18].

О. Г. Солодухова [5, с. 18] наголошує на тому, що фактор – це сукупність передумов і умов, які зумовлюють процес адаптації, а І. О. Георгієва [1] вказує, що фактори це умови і передумови, які визначають процес і результат адаптації особистості, успішність її включення в нове середовище. В. М. Дугінець [2, с. 14] під факторами адаптації розуміє єдність умов або обставин, що визначають темп, рівень, стійкість і результат адаптації, причини, рушійні сили цього явища.

У статті зроблено спробу розкрити основні фактори навчального становлення учня-сироти ПТНЗ, шляхом уточнення їхньої сутності та висвітлення значущості в адаптаційному до навчання процесі.

Більшість дослідників, що розглядають навчання як процес широкої взаємодії між тим, хто навчає і тим, кого навчають; як спосіб здійснення педагогічного процесу з метою розвитку особистості завдяки організації засвоєння учнівською молоддю наукових знань та способів діяльності, під факторами адаптації до навчання розуміють такі обставини, при яких створюються умови для навчального становлення особистості. Пов’язуючи адаптацію до навчання з особливостями взаємодії та взаємовпливу навколишньої дійсності і особистості учня (студента) науковці диференціюють фактори на об’єктивні та суб’єктивні. Разом з тим, ряд із них (І. В. Дубро-віна, В. А. Петровський, А. Г. Рузська, Ю. О. Яблоновськая [6] та ін.) поділяють об’єктивні фактори адаптації на чотири групи: мегафактори, макро-фактори, мезофактори та мікрофактори.

Серед мегафакторів дослідники називають космос, планету, світ, тобто ті фактори, які майже не залежать від конкретної особистості, але безпосередньо впливають на її становлення та розвиток. На наш погляд, аналіз умов, тенденцій, проблем мегафакторів дає змогу здійснювати дослідження їхньої взаємодії з іншими факторами, прогнозувати тенденції процесів соціального розвитку особистості в глобальному масштабі, що, у свою чергу, робить неможливим розгляд процесу адаптації учнів-сиріт ПТНЗ до навчання поза їхнім впливу. Урахування мегафакторів необхідно і для реалізації освітньої функції навчання та актуалізації гуманістичного підходу. Адже нерозуміння їхньої сутності може стати на заваді створення успішних умов для розвитку в індивіда загальнолюдських цінностей, планетарного мислення, толерантності; не дасть можливість сформувати особистість як громадянина світу.

До макрофакторів учені відносять етнокультурні умови та менталітет; традиції держави та суспільства; державний лад як єдність політичних, соціально-економічних, ідеологічних, національно-культурних та інших підструктур. З нашої точки зору, макрофактори впливають на процес і результат адаптації учнів-сиріт до навчання в ПТНЗ, оскільки визначають особливості кадрової політики в цілому та в професійно-технічній освіті зокрема, а отже, – національну концепцію професійно-технічної освіти, соціальну значимість навчання, рівень освітніх потреб держави і населення, соціально-побутові й економічні умови життя та навчання учня-сироти.

Що стосується мезофакторів, то розуміння їхньої сутності дає можливість дослідити реальний стан речей під час адаптації особистості до навчання. Мезофактори допомагають виявити особливості цього процесу в учнів-сиріт, які навчаються у центральних та регіональних професійно-технічних навчальних закладах. Адже до мезофакторів нажать дії засобів масової комунікації, навчальної субкультури, особливості регіону й типу поселення.

Мікрофактори охоплюють той соціум, що безпосередньо оточує уч-ня-сироту, а саме: професійно-технічний навчальний заклад, інженерно-педагогічні працівники, одногрупники, колектив учнів, родичі. Особливе значення у просторі мікрофакторів адаптації першокурсників-сиріт до навчання відіграє характеристика соціально-психологічного, організаційного клімату професійно-технічного навчального закладу в цілому та учнівської групи зокрема. Разом з тим, власне специфіка ПТНЗ (особливо клімато-географічні та етнічні параметри), як зовнішня умова навчання учнів-сиріт, як фактор адаптації цієї молоді до навчання, зовсім не розглядалася до сьогодні у вітчизняній психолого-педагогічній науці, незважаючи на те, що ця проблема є досить актуальною для України як багатонаціональної держави, яка має різні клімато-географічні зони. Серед зовнішніх умов навчання учнів-сиріт ПТНЗ, крім соціально-економічних та інших параметрів (соціальний статус учня професійно-технічного навчального закладу, престижність ПТНЗ, престижність обраної професії тощо), насамперед, доцільно визначити специфіку конкретного професійно-технічного навчального закладу, яка зумовлюється:

– соціальним статусом ПТНЗ (його цілі, стратегія навчальної діяльності, базова навчальна концепція);

– рівнем акредитації професійно-технічного навчального закладу;

– профілем конкретного ПТНЗ (сільськогосподарський, машинобудівний, легкої промисловості та ін.);

– успішністю навчання учнів ПТНЗ, їхнім контингентом;

– складом інженерно-педагогічних працівників;

– навчально-матеріальною базою професійно-технічного закладу,

Умовами життя учнів;

– корпоративною культурою ПТНЗ;

– етно-клімато-географічним розташуванням тощо.

Отже, кожен ПТНЗ має своє неповторне обличчя, що позначається як на навчанні, так і на адаптації учнів-сиріт до цього процесу.

У просторі мікрофакторів адаптації першокурсників-сиріт до навчання особливе місце займає соціально-психологічний та організаційний клімат учнівської групи. Так, однією з основних соціально-психологічних функцій ПТНЗ в цілому та навчального колективу зокрема, що виконується як відносно кожного окремого її члена, так і до тих групових суб’єктів, які оформлюються в результаті безпосередньої кооперативної взаємодії та спільного навчання, є функція соціальної адаптації у всіх її різноаспектних проявах. Професійно-технічний навчальний заклад бере на себе функцію забезпечення адаптації до соціуму, причому не тільки на початкових етапах навчального становлення особистості в умовах ПТНЗ, а й у наступні періоди життя учнів-сиріт, пов’язані як із природними процесами онтогенезу, так і з процесами зміни статусу, ролей, внутрішньогрупових переміщень.

Самооцінка, мотивація досягнень, рівень домагань учня-сироти як члена соціального інституту є продуктом соціально-психологічного клімату навчального колективу ПТНЗ. Крім того, наявність в професійно-технічному навчальному закладі складної системи соціально-психологічних механізмів забезпечує активізацію навчання, що набуває свого розвитку у формі емпатії, фасилітації чи інгібіції, ефекту присутності та ступеня взаємозв’язку й інших феноменів міжособистісних відносин. Чим краще структурно оформлений клімат, тим вище його надійність у реалізації соціально-психологічних функцій, чим вище цілісність соціально-психологічного простору, тим вище ймовірність, що соціальний розвиток особистості взагалі та адаптація учня-сироти до навчання зокрема буде успішною.

До мікрофакторів, які впливають на адаптацію учнів-сиріт до навчання в ПТНЗ, на нашу думку, можна віднести і специфічні особливості та характер навчальної діяльності цієї молоді. Адже наявність на перших етапах адаптації першокурсників-сиріт фундаментальних суперечностей, призводить до виникнення криз у самому навчанні. Зокрема, це суперечності:

– між необхідністю учнем-сиротою самостійно та усвідомлено оволодівати своєю майбутньою професією та несформованістю у нього поняття «праця» як цінності людської діяльності;

– між потребами самостійно організовувати свою навчальну діяльність й вмінням навчатися та відсутністю вмінь планувати й організовувати свій час;

– між можливостями (інтелектуальними, мотиваційними та ін.) уч-нів-сиріт та інформаційною насиченістю навчальних занять;

– між потребою учня-сироти виявляти творчість, нестандартність мислення та традиційно функціонуючою системою професійно-технічної освіти;

– між необхідністю успішно взаємодіяти з інженерно-педагогічними працівниками й одногрупниками та відсутністю певних навиків культури спілкування, поведінки.

Pages: 1 2

Збережи - » Фактори навчального становлення учнів-сиріт професійно-технічних навчальних закладів . З'явився готовий твір.