Я дуже люблю російські народні казки й билини. Тому особливо тепло ставлюся до творчості Віктора Михайловича Васнецова. Мені відомо, що це багатоплановий художник: він і майстер монументального живопису, і архітектор. Але особливо цікавий був йому мир поетичних російських казок, билин і легенд, у яких відбита душа нашого народу, його мрії й сподівання. До цього чарівного миру Васнецов звернувся першим з російських художників, створивши свої знамениті епічні полотна: «Богатирі», «Аленушка», «Після побоїща». Ці картини воістину стали народними, символами краси й сили російського народу. У своїх картинах-казках Васнецов широко використовував специфіку самого жанру живопису.

Ні в музиці, ні в слові не можна з усією ясністю показати зовнішність людей, їхнього руху, вираження осіб, покрій і колір костюмів, форму й колір предметів і т.д. Живопис дає художникові такі можливості. Однак живопис не може зобразити дію, розгорнута в часі. Художник повинен вибрати один характерний момент, важливий для всього оповідання в цілому. Мені ‘здається, Васнецову вдалося у своїй творчості перебороти цей часовий бар’єр. Він насичує сюжет картини-казки такими подробицями, про які не згадується в літературному тексті, перетворює його в складну, багатогранну барвисту композицію. У картині « Царівна-Жаба», наприклад, під час свого знаменитого танцю на царському бенкеті Василиса Премудра по тексту казки «махнула лівою рукою - зробилося озеро, махнула правої - поплили по воді білі лебеді…».

Глянувши на картину й зрівнявши її з літературним текстом, відразу ж виявляєш на картині нові деталі: крім сидячих на воді лебедів, на другому плані слідом за хмарами летить ще пари білосніжних птахів, а вдалині синіє ліс і золотиться пшеничне поле. Ці додаткові деталі створюють відчуття дії, розгорнутого в часі й навіть просторі. Присутність на картині хмар як би повідомило птахів енергію руху. Сама Василиса Премудра зображена в момент перед здійсненням чергового чуда. Тобто передбачуваний рух руки тримає нас чекаючи наступної дії. Я бачив малюнки інших художників на цю тему. Вони малювали героїню в момент, коли птаха вилітають їх її рукава. Але, на жаль, незважаючи на всю зовнішню обозначенность дії, самої дії, на жаль, не відчувається. Тому досвід Васнецова безсумнівно унікальний.

• Бився він зі Змієм ще третя година
• И вбив Змієві ту прокляту
• (З билини)

Я вважаю, на ці відкриття художника надихало власне казкове світовідчування. Він вірив, що мир чарівний, і не вірив в обмеженість можливостей передати це чарівництво за допомогою живопису. Наприклад, у картині «Спляча Царівна» Васнецов поставив собі нове чарівне завдання: час у якісь моменти не владно над людиною. По літературному тексті разом із Царівною заснули й всі присутні. Пройшли роки, і навколо палацу виріс непрохідний, дрімучий ліс. На картині є й ліс, і сплячі покотом люди, але відчуття влади людини над часом досягається, по-моєму, композиційним прийомом: художник намалював Царівну сплячої між чарівною дівчинкою - на першому плані, і колонами - на другому плані, які увінчані зображенням голівок двох царівен. Це як би символізує живу й мертву воду, між якими перебуває Спляча Царівна. І поки краса живаючи й краса мертва перебувають біля її, ні час, ні смерть не владні над головною героїнею картини. Мені здається, ця картина саме складне по виконанню й за задумом полотно Васнецова. Дивно тонко виразив художник почуття заснулої, що очікує свого пробудження життя. Можливо, допитливому погляду відкриються в цій картині й ще якісь моменти. Таке властивість геніального твору мистецтва: нескінченно хвилювати уява людей.

Інших героїв зображує Васнецов у картині « Несмеяна-Царівна». На високому троні зі слоновой кістки сидить царівна Несмеяна. На особі її глибока туга. Нічого не веселить і не радує царівну. У палац запрошені все: отут і ошатні наречені з далеких країн, отут і палацові блазні, і слуги, і юрби народу. Усе прийшли, щоб розвеселити царівну, але тільки простому юнакові вдається торкнутися її серце. Але мені бачиться в цій картині щось більше, ніж відомий казковий сюжет. Мені здається, Васнецов зобразив Росію в трьох моментах: минулому, сьогоденні, майбутньому. Чому Росія? Тому що царівна сидить на троні зі слоновой кістки, піднімаючись над усіма. Слоновая кістка - символ центра миру. На задньому плані видніється розпис типу фресок. Це минуле Росії. По ліву руку царівни, у просвіті між колонами, синіє далечінь, а колона, розписана в ялинку, дуже нагадує російську смугасту версту. Згадаємо в Пушкіна: «Тільки версти смугасті попадаються од не…»

Сум царівни - це сьогодення Росії; по праву руку минуле, що символізують два вершники, що з’їжджають для бою на білому й темному конях; по ліву руку - вабливою світлою далечінню майбутнє. От чому я вважаю Васнецова прекрасною чарівною казкою, який ні відстань, ні час не укажчики, а тільки слухається ця чарівна сила російського духу. Як сказав великий казковий поет Олександр Сергійович Пушкін: «Там росіянин дух… там Руссю пахне!» Ці захоплені слова дуже підходять до картинам В. М. Васнецова.